Послання Апостола Павла до Колосян 1, 18-23.
18. Браття, Христос є голова тіла, тобто Церкви. Він начало, первородний з мертвих, щоб у всьому мав першенство, 19. бо вгодно було Богові, поселити всю повноту в ньому, 20. щоб через нього примирити з собою все чи то на землі, чи на небесах, встановивши мир кров’ю його хреста. 21. І вас самих, що колись були Богові чужі й вороги йому думкою та лихими вчинками, 22. він тепер примирив смертю у своїм смертнім тілі, щоб вас зробити святими, без плями та бездоганними перед собою. 23. Тільки ж стійте твердо у вірі, основані та стійкі, не відхиляючись від надії євангелія, яке ви чули, що було проповідуване всьому сотворінню, що під небом, і якого я, Павло, став слугою.
Євангеліє від Луки 8, 22-25.
22. Одного разу увійшов Ісус до човна зо своїми учнями й сказав їм:
– Переплиньмо на той бік озера.
І відплили. 23. Як вони плили, він заснув. Тим часом зірвалась буря з вітром над озером; їх почало заливати, і вони були в небезпеці. 24. Приступивши до нього, вони збудили його й кажуть:
– Наставниче, наставниче, ми гинемо!Він устав, погрозив вітрові й розбурханим хвилям, і вони ущухли, і настала тиша. 25. Тоді сказав їм:
– Де ваша віра?
Вони, налякані й здивовані, один до одного казали:
– Хто це, що велить вітрам і воді, і вони слухають його?
Колосян 1, 22: “Він тепер примирив смертю у своїм смертнім тілі, щоб вас зробити святими, без плями та бездоганними перед собою”
Думали колись про те, що Христова жертва від самого початку має бути для нас мірилом життя. Того, як ми повинні жити. Як маємо поводитися. Нас викуплено для святості. За нас заплачено – надзвичайно дорогу ціну.
Звичайно, кожен розуміє, що людська немічність, слабкість, схильність впадати у гріховність – це реалії нашого життя. Але маємо прагнути ставати кращого і робити для цього крок за кроком. Адже ми створені на образ і подобу Господа.
