Святе Письмо з розважаннями на 22 листопада

Перше Послання Апостола Павла до Тимотея 3, 1-13.

1. Сину Тимотею, вірне слово: як хто прагне єпископства, бажає благородного діла. 2. Отже, єпископ має бути бездоганним, однієї жінки чоловіком, тверезим, розважливим, чесним, гостинним, здібним навчати, 3. не п’яницею, не розбишакою, але сумирним, не сварливим, не грошолюбом, 4. щоб власним домом добре правив та щоб дітей тримав у послусі з усякою повагою. 5. Бо хто не вміє рядити власним домом, як він буде дбати про Церкву Божу? 6. Та не новонавернений, щоб, розгордівши, не був засуджений так, як диявол. 7. Треба також, щоб він мав гарне свідчення і від тих, що зовні, щоб не попав у ганьбу та у диявольські тенета.

8. Диякони так само мають бути поважні, не двоязичні, вина багато щоб не вживали, не були жадні на брудний зиск; 9. щоб тайну віри берегли в чистій совісті. 10. Але й таких спочатку слід поставити на пробу, а потому нехай служать, якщо будуть бездоганні. 11. Жінки також нехай будуть поважні, хай не обмовляють, хай будуть тверезі, вірні в усьому. 12. Диякони нехай будуть кожен однієї жінки чоловіком, хай добре рядять дітьми і власним домом, 13. бо ті, що виконують добре свої обов’язки, здобувають собі почесне становище і велику сміливість у вірі в Христа Ісуса.

Євангеліє від Луки 16, 1-9.

1. Сказав Господь притчу оцю:

Був один багатий чоловік і мав управителя, якого обвинувачували, що марнує його добра. 2. Покликав він його і каже:

– Що я про тебе чую ? Дай звіт про твоє управління, бо ти не можеш більше управляти.

3. І почав управитель міркувати: що мені робити? Пан мій відбирає в мене управління. Копати землю – сил не маю; просити – соромлюся. 4. Знаю, що зроблю, щоб коли скине мене з управління, прийняли мене до себе.

5. Покликав він одного по однім довжників свого пана й мовив до першого:

– Скільки ти винен панові моєму?

6. – Сто мір оливи, – відповів той.

Сказав до нього:

– Візьми твою розписку, сядь і напиши швидко: п’ятдесят.

7. Потім до другого промовив:

– Ти скільки винен ?

– Сто корців пшениці, – відповів той.

– Візьми твою розписку, напиши: вісімдесят.

8. І похвалив пан нечесного управителя, що той учинив мудро, бо діти цього світу мудріші, в їхньому роді, від дітей світла.

9. І я кажу вам: робіть собі друзів неправою мамоною, щоб коли її не стане, вас прийняли в намети вічні.

Скільки ситуацій у нашому житті виникає таких, коли нам хочеться схитрувати. І здається іноді, що така невеличкий компроміс геть зовсім нічого не пошкодить.

Так, зовні буде виглядати все добре, як в управителя з притчі: однак рано чи пізно все стає явним.

Ми можемо постійно чути і бачити, що увесь світ так живе: хитрує, мудрує. Може й так, але Бог нас не цього кликав до життя, а щоби свідчити про Нього. І бути чесним самому з собою – це єдиний шлях, в якому немає бічних доріжок.