Послання Апостола Павла до Євреїв 7, 1-6.
1. Браття, Мелхиседек, цар Салему, священик Всевишнього Бога, який зустрів Авраама, коли він вертався після поразки царів і який благословив його, 2. якому Авраам відділив десятину з усього, і якого ім’я означає спершу «цар справедливости», а потім цар Салему, тобто цар миру, 3. без батька, без матері, без родоводу, який не має ні початку днів, ні кінця життя, подібний до Божого Сина, зостається священиком повіки.
4. Дивіться, отже, який великий той, якому патріярх Авраам дав десятину з найліпшої добичі. 5. Також і ті з синів Леві, що мають сан священства, мають за законом наказ брати десятину з народу, тобто з своїх братів, дарма що вони вийшли з бедер Авраама. 6. Той же, який не походить з їхнього роду, взяв десятину з Авраама і благословив того, що мав обітниці.
Перше Послання Апостола Павла до Корінтян 4, 9-16.
9. Браття, Бог поставив нас, апостолів, останніх, немов призначених на страту; ми бо стали видовищем і світові, і ангелам, і людям. 10. Ми нерозумні Христа ради, ви у Христі розумні, ми немічні, ви сильні; ви славні, ми без слави. 11. До цього часу ми голодні і спраглі, і нагі, нас б’ють, ми скитаємось; 12. ми трудимося, власними руками; нас ображають, і ми благословляємо; нас гонять, і ми терпимо; 13. нас лають, і ми доброзичливі; ми стали сміттям світу, викидками всіх аж досі.
14. Пишу це не щоб осоромити вас, але щоб як дітей моїх улюблених навести на розум. 15. Бо хоч би ви мали тисячі учителів у Христі, але батьків небагато, я бо вас породив через Євангеліє у Христі Ісусі. 16. Благаю, отже, вас: Будьте моїми наслідувачами, як і я Христа.
Євангеліє від Луки 21, 28-33.
28. Сказав Господь своїм учням: випростайтесь і підніміть ваші голови вгору, бо ваше визволення близько.
29. І він сказав їм притчу:
– Гляньте на смоковницю й на всякі дерева. 30. Коли вони розпукуються, ви, глянувши, розумієте, що вже близько літо. 31. Отак і ви, коли побачите, що це збувається, знайте, що царство Боже близько. 32. Істинно кажу вам: рід цей не пройде, аж поки все не станеться. 33. Небо й земля пройдуть, слова ж мої не пройдуть.
Євангеліє від Йоана 1, 35-51.
35. В той час стояв Іван і двоє з його учнів. 36. Побачивши Ісуса, що надходив, мовив:
– Ось Агнець Божий.
37. Почули двоє учнів, як він сказав те, і пішли за Ісусом. 38. Обернувшися й побачивши, що вони йдуть, Ісус сказав до них:
– Чого шукаєте?
Вони сказали:
– Равві (що в перекладі означає: учителю), де пробуваєш?
39. Він відповів їм:
– Ходіть і подивіться. Пішли, отже, і побачили, де побуває, і того дня лишилися в нього. Було ж близько десятої години.
40. Андрій, брат Симона Петра, був одним із двох, що, почувши Івана, пішли за ним. 41. Зустрів він спершу брата свого Симона і сказав до нього:
– Ми найшли Месію (що у перекладі означає: Христос).
42. І привів його до Ісуса. Ісус, глянувши на нього, сказав:
– Ти – Симон, син Йони, ти зватимешся Кифа (що у перекладі означає: Петро-скеля).
43. Другого дня вирішив піти в Галилею. І найшовши Филипа, мовив до нього:
– Іди за мною.
44. А був Филип з Витсаїди, з міста Андрія та Петра. 45. Зустрів Филип Натанаїла і сказав до нього:
– Ми найшли того, про якого писав Мойсей у законі і пророки – Ісуса, сина Йосифа, з Назарету.
46. Натанаїл сказав йому:
– Що доброго може бути з Назарету?
Мовив до нього Филип:
– Прийди й подивися.
47. Ісус, побачивши, що до нього надходить Натанаїл, сказав про нього:
– Ось справжній ізраїльтянин, в якому нема лукавства.
48. Натанаїл сказав:
– Звідкіль ти мене знаєш?
Сказав Ісус і промовив до нього:
– Перше ніж Филип тебе покликав, я тебе бачив, як був єси під смоковницею.
49. Натанаїл відповів йому:
– Учителю, ти – Син Божий, ти – цар Ізраїля.
50. Ісус у відповідь сказав йому:
– Тому що я мовив до тебе: я бачив тебе під смоковницею – віруєш. Побачиш більше, ніж те.
51. І сказав до нього:
– Істинно, істинно кажу вам: побачите небеса відкриті і ангелів Божих, як вони возходять та сходять на Сина чоловічого.
Йоана 1,51: “Істинно кажу вам: побачите небеса відкриті і ангелів Божих, як вони возходять та сходять на Сина чоловічого”
Коли в нашому житті має відбутися якась поважна подія, ми готуємося до неї заздалегідь. Особливий настрій наповнює нашу душу, ми прокручуємо в думках, як пройде цей важливий для нас день. Ніколи не йдемо спонтанно, зібрані як завгодно, непричесані…
Цікаво… Зустріч із Господом – неминуча. І не знати цього – нереально. Так, нам не відомий ані день, ані година. Але ж відбудеться! То чому не бути завжди готовими зустрітися з Богом? Чому не виділяти хоча б трохи часу щоденно для підготування до цієї, без перебільшення, найвагомішої події у нашому житті?
