Послання Апостола Павла до Колосян 3, 4-11.
4. Браття, коли Христос, ваше життя, явиться, тоді й ви з ним явитесь у славі.
5. Умертвляйте, отже, ваші земні члени: розпусту, нечистоту, пристрасті, лиху похіть, зажерливість, тобто бовванопоклонство. 6. За все це падає гнів Божий на неслухняних, 7. між яким і ви колись ходили, коли жили між ними.
8. А тепер відкиньте й ви все те геть від себе: гнів, лють, злобу, наклеп, сороміцькі слова з ваших уст. 9. Не говоріть неправди один одному, бо ви з себе скинули стару людину з її ділами 10. й одягнулися в нову, що, йдучи до досконалого пізнання, відновляється за подобою свого Творця. 11. Тому немає ні грека, ні юдея, ні обрізання, ні необрізання, ні варвара, ні скита, ні невольника, ні вільного, а все й у всьому – Христос.
Євангеліє від Луки 14, 16-24.
16. Сказав Господь притчу оцю:
Один чоловік справив велику вечерю й запросив багатьох. 17. Як настав час вечері, послав він слугу свого сказати запрошеним:
– Ходіть, усе готове.
18. І зараз же всі вони стали відмовлятися.
Перший йому сказав:
– Я купив поле й мушу піти на нього подивитись; вибач мені, прошу.
19. Другий сказав:
– Я купив п’ять пар волів і йду їх пробувати; прошу, вибач мені.
20. А інший мовив:
– Я одружився тому не можу прийти.
21. Вернувся слуга й розповів це панові своєму. Розгнівався тоді господар і каже до слуги свого:
– Іди щоскоріш на майдани й вулиці міста і приведи сюди вбогих, калік, сліпих, кульгавих.
22. Озвався слуга:
– Пане, сталось як ти велів, і ще є місця.
23. Сказав пан до слуги:
– Піди на шляхи та огорожі й силуй їх увійти, щоб дім мій наповнився. 24. Кажу бо вам: ніхто з тих запрошених не покуштує моєї вечері.
(Бо багато покликаних, та мало вибраних).
Колосян 3, 8-10: “А тепер відкиньте й ви все те геть від себе: гнів, лють, злобу, наклеп, сороміцькі слова з ваших уст. Не говоріть неправди один одному, бо ви з себе скинули стару людину з її ділами й одягнулися в нову”
Знаєте, що найскладніше? Змінюватися. Не змінювати когось чи щось, а себе. Добре бачимо недоліки в комусь. Часто вони нас дратують. Зазвичай ми не розуміємо, як можна жити з цим. Як так – не докладати зусилля і не зібрати всю силу волі, щоб позбутися поганих рис?
Та коли справа доходить до нас самих, то навіть якщо й знаємо про свої негативні риси, все ж знаходимо, як їх пояснити. Знаємо причини їх виникнення і можемо виправдати себе. Але аж ніяк не готові працювати над собою, щоб позбутися їх. Бо ця робота справді титанічна.
Хоча, коли маємо перед собою чітку ціль, коли добре знаємо, для чого нам щось у собі змінити, тоді це можливе. А як вам таке: Бог любить нас, Він створив нас на Свою подобу і навіть після прогрішень готовий пробачити. То хіба цього не досить, щоб змінитися?
