Послання Апостола Павла до Євреїв 13, 17-21.
17. Браття, слухайтесь ваших наставників і коріться, бо вони пильнують душ ваших і мають з цього звіт дати, щоб вони це робили з радістю, а не зідхаючи, бо це для вас некорисно.
18. Моліться за нас, бо ми певні, що маємо добру совість, бажаючи у всьому поводитись добре; 19. тим більше ж прошу вас це робити, щоб якнайскорше я міг до вас вернутись.
20. Бог миру, що возвів із мертвих того, хто кров’ю вічного завіту став великим Пастирем овець, Господа нашого Ісуса, 21. нехай зробить вас здібними виконувати його волю добрими ділами, діючи у вас те, що йому любе через Ісуса Христа, якому слава по віки вічні. Амінь.
Євангеліє від Луки 6, 17-23.
17. В той час став Ісус на рівнім місці; була там велика сила його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону. 18. Вони прийшли слухати його й оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись. 19. Увесь народ намагався його торкнутися, бо сила виходила з нього й усіх оздоровляла.
20. Тоді він, звівши на своїх учнів очі, почав казати:
Блаженні вбогі,
бо ваше царство Боже.
21. Блаженні голодні нині,
бо ви насититеся.
Блаженні, що плачете нині,
бо будете сміятись.
22. Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть як безчесне ваше ім’я Сина чоловічого ради. 23. Радійте того дня й веселіться, бо ваша нагорода велика на небі.
Луки 6, 20-21: “Блаженні вбогі, бо ваше царство Боже. Блаженні голодні нині, бо ви насититеся. Блаженні, що плачете нині, бо будете сміятись”
Бувають періоди в житті, коли єдина думка, яка нутрує в голові: де вже завершення цього всього? скільки ще можна? я вже більше не витримаю! І так день за днем проходить в очікуванні завершення цього жаху, який перевертає все наше, до того укладене якось, життя.
Так, це справді складно!
Та чи дивилися ви на цей час випробувань, як на час для власного зростання? Як на можливість вийти іншими і все ж змінитися, знайти інше русло, в яке скеруєте своє щодення?
Час болю, як і час радості та щастя, повинен спонукати нас шукати себе в Бозі та Бога в собі. Пізнавати Його краще. Знайомитися з Ним, коли Він веде крізь випробування, і коли Він радіє з нами. Спробуйте пізнавати, вбачати дію Господа і ви відкриєте значно глибші сенси, аніж “перебути”, “перечекати”, “витримати”.
