Друге Послання Апостола Петра 3, 1-18.
1. Улюблені, це вже друге послання я вам пишу. В них нагадую вам і розбуджую у вас здорову думку, 2. щоб ви пригадували ті слова, що святі пророки були предсказали, та заповідь ваших апостолів, заповідь Господа і Спаса. 3. Насамперед затямте собі те, що за останніх днів прийдуть із насмішками глузливці, які житимуть у своїх похотях 4. і говоритимуть: «Де той обіцяний його прихід? Відколи бо батьки поснули, все пробуває так, як було на початку сотворення». 5. Скрите перед ними, – бо самі того хочуть, – що небо було здавна і що земля з води постала й через воду, словом Божим, 6. тому тодішній світ загинув, затоплений водою. 7. Нинішнє ж небо й земля збережені тим самим словом, тримаються для вогню на день суду й погибелі безбожних людей.
8. Одне нехай від вас не утаїться, любі: що один день перед Господом, як тисяча літ, і тисяча літ, як один день. 9. Не зволікає Господь з обітницею, як деякі це вважають за зволікання, але показує своє довготерпіння до вас, бо не хоче, щоб хто загинув, лише щоб усі прийшли до покаяння. 10. День же Господній прийде, як злодій: і тоді небо з шумом перейде; первні, розпалені, розтопляться і земля з ділами, що на ній, розпадеться.
11. І коли так усе це має розпастися, якими святими слід вам бути у всім вашім житті та в побожності, 12. очікуючи і прискорюючи день Божого приходу, коли небо, палаюче, розстане, і первні розпалені розтопляться. 13. Ми очікуємо, однак, нового неба й нової землі, згідно з його обіцянкою, на яких справедливість пробуватиме.
14. Тому, любі, очікуючи цього, старайтеся, щоб він найшов вас безплямними і бездоганними у мирі. 15. Довготерпеливість Господа нашого вважайте за спасіння, як і любий наш брат Павло, за даною йому мудрістю, писав вам, 16. що, зрештою, в усіх листах він робить, коли про це говорить. У них є дещо трудне до зрозуміння, що люди без освіти і нетверді у вірі перекручують, як і інші писання, на свою власну погибіль.
17. Ви ж, любі, знаючи це наперед, бережіться, щоб не датися збаламутити блудом беззаконних і не відхилитися від вашої непохитности; 18. але ростіть у благодаті та пізнанні Господа нашого і Спаса Ісуса Христа. Йому слава і тепер, і по день вічний. Амінь.
Євангеліє від Марка 13, 24-31.
24. Сказав Господь своїм учням: після того горя,
сонце затьмиться,
місяць не дасть свого світла,
25. зорі спадуть з неба,
і сили небесні захитаються.
26. І тоді узріють Сина чоловічого, що йтиме на хмарах з великою силою й славою. 27. Тоді він пошле ангелів і збере своїх вибраних із чотирьох вітрів, від краю землі до краю неба.
28. Від смоковниці навчіться притчі: коли віття її стає м’яким і пускає листя, знаєте, що літо близько. 29. Так і ви, коли побачите, що це діється, знайте, що він близько, при дверях. 30. Істинно кажу вам: не мине цей рід, доки усе це не збудеться. 31. Небо й земля пройдуть, слова ж мої не пройдуть.
__________
Ніхто з нас не знає, коли відбудуться найважливіші події, здатні кардинально змінити життя.
Вранці, виходячи з дому, ніхто з нас не певен, що повернеться. Прощаючись – не знаємо, чи прощамось на декілька годин, а чи на завжди.
Жінка впродовж дев’яти місяців виношує дитя і не знає, коли прийде час їм зустрітись.
Бо найважливіше, здебільшого, стається зненацька.
Так мусимо пам’ятати, що наша зустріч з Богом, можливо, вже зовсім скоро. Може, навіть сьогодні.
Не відкладаймо найважливішого у своєму житті – любімо, радіймо, будьмо свідченням люблячого Бога, бо лише Йому відомо, скільки ще часу залишилось нам на цьому світі.
