Псалом 87
Господи, Боже мого спасіння,* я вдень кличу, і вночі перед тобою скаржусь.
Нехай прийде перед твоє обличчя моя молитва!* Прихили своє вухо до мого благання.
Душа бо моя наситилася горем,* і життя моє наблизилося до шеолу.
Мене залічено до тих, що сходять у яму.* Я став як чоловік, що допомоги не має.
Поміж мерцями моє ложе, немов убиті, що лежать у могилі,* що їх не згадуєш уже більше, що їх відтято від руки твоєї.
Поклав ти мене в глибоку яму,* у темряву та безодню.
Тяжить на мені твій гнів,* і всіма хвилями твоїми гнітиш мене.
Ти віддалив від мене моїх друзів,* зробив мене для них осоружним, мене замкнули, і я не можу вийти.
Очі мої знемоглися від печалі;* до тебе, Господи, щодня взиваю, до тебе простягаю мої руки.
Хіба для мертвих робиш чуда?* Хіба то тіні встануть, щоб тебе хвалити?
Хіба звіщатимуть у могилі твою милість,* у пропасті глибокій − твою вірність?
Хіба чуда твої в темряві будуть відомі,* і твоя ласка в землі забуття?
Ось чому, Господи, до тебе я взиваю,* і моя молитва вранці йде тобі назустріч.
Чому, Господи, відкинув ти мою душу,* чому ховаєш своє обличчя від мене?
Я безталанний і конаю змалку,* я перебув страх твій − і умліваю.
Твій палкий гнів пронісся наді мною,* твої страхіття мене погубили.
Увесь час вони оточують мене, мов води,* усі разом мене обступили.
Ти віддалив від мене товариша і друга,* а із знайомих у мене тільки темінь.
Псалом 87: “Душа бо моя наситилася горем”
Кажуть, є чорна і біла полоса в житті. Коли все добре, ми здорові, всі дорогі нам люди добре почуваються, все складається так, як нам цього хочеться – ми радіємо. Але тоді зазвичай не надто потребуємо Бога. Нам здається, що ми – володарі свого життя. Хоча насправді увесь той час Господь був поруч.
Та щоразу – добре вам чи зле, варто пригадувати слова Соломона: “Все мине”.
І саме для часів, коли життя перевертається шкереберть, маємо укріпляти свою віру, щоб у моменти, коли нам зле не втратити не залишитися сам на сам зі своїми проблемами. Щоб нас не переповнювали нарікання, замість того, щоб пам’ятати – Господь поруч. І Він не перестає нас любити, як би ми не ставилися до Нього.
Тож, коли душу наповнює біль, коли здається, що терпіти це все вже несила, навчімося дякувати і знаходити у складних ситуаціях те, що зміцнить нас у Бозі.
