Діяння Апостолів 2, 38-43.
38. В тих днях Петро сказав людям: Покайтеся, і нехай кожний з вас христиться в ім’я Ісуса Христа на відпущення гріхів ваших, і ви приймете дар Святого Духа. 39. Для вас бо ця обітниця і для дітей ваших, та для всіх тих, що далеко, кого б тільки не покликав Господь, Бог наш.
40. Ще іншими багатьма словами він свідчив їм та уговорював їх:
– Рятуйтеся від цього лукавого поріддя.
41. Ті ж, що прийняли його слово, христились, і того дня до них пристало яких три тисячі душ.
42. Вони постійно були в науці апостолів та в спільності на ламанні хліба й на молитвах.
43. Страх напав на кожну душу, бо багато було чудес і знаків, що їх апостоли робили.
Євангеліє від Йоана 3, 1-15.
1. В той час був один чоловік з фарисеїв, Никодим на ім’я, один із визначних серед юдеїв. 2. Прийшов він до Ісуса вночі й каже до нього:
– Равві, ми знаємо, що ти прийшов як учитель від Бога: ніхто бо, як Бог не з ним, не може таких чудес творити, які ти твориш.
3. Озвався Ісус і мовив до нього:
– Істинно, істинно кажу тобі: коли хто не родиться звише, не побачить царства Божого.
4. Никодим сказав йому:
– Як може чоловік родитись, коли вже старий? Чи може він увійти знову в утробу матері своєї й народитись?
5. Ісус відповів:
– Істинно, істинно кажу тобі: коли хто не родиться з води та Духа, не може увійти в царство Боже. 6. Що родиться від тіла – тіло; що родиться від Духа – дух. 7. Не дивуйся, що я сказав тобі: вам треба родитися звише. 8. Вітер дме, куди хоче, і шум його чуєш, але не відаєш звідкіль приходить і куди йде. Так воно з кожним, хто родиться від Духа.
9. Відповів Никодим і мовив до нього:
– Як воно може статись?
10. Ісус у відповідь сказав йому:
11. – Ти – вчитель Ізраїля і не знаєш того? Істинно, істинно кажу тобі: ми говоримо про те, що знаємо, свідчимо про те, що бачили, та ви нашого свідчення не приймаєте. 12. Коли я говорив вам про земне і ви не віруєте, як увіруєте, коли вам про небесне говоритиму? 13. Ніхто не зійшов на небо, крім того, хто зійшов з неба: Син чоловічий. 14. І як Мойсей підняв змія в пустині, так Син чоловічий має бути піднесений, 15. щоб кожен, хто вірує у нього жив життям вічним.
Йоана 3, 12: “Коли я говорив вам про земне і ви не віруєте, як увіруєте, коли вам про небесне говоритиму”
Завжди хочемо підтвердження для того, щоб повірити. Інколи не готові сприймати навіть очевидного, доки самі не переконаємося, не побачимо на власні очі, не почуємо на власні вуха. З одного боку це, наче й досить визріле сприйняття світу, бо звикли перевіряти інформацію, щоб не потрапити в пастку фейків. Та з іншого… Якою слабкою і прагматичною стає наша віра.
З Богом все по-іншому. Тут ми мусимо сприймати все на віру. Бо “блаженні ті, хто не бачили й увірували” (Йоана 20,29). І послух Божих законів можливий лише через віру, а не за принципом судових законів, коли за порушення відчуваєш фізичне поневолення.
Віра і довіра – те, на чому базуються наші взаємини Богом від початку часів. По-іншому ніколи не було. Тому кріпімося в своїй вірі.
