Діяння Апостолів 5, 21-33.
21. В тих днях апостоли удосвіта ввійшли у храм і почали навчати. Тим часом прийшов первосвященик і ті, що були з ним, скликали синедріон і всіх старших синів Ізраїля і послали у в’язницю привести їх.
22. Та як слуги прибули, не найшли їх у в’язниці і, вернувшися, оповіли:
23. – В’язницю ми найшли міцно замкнену і сторожів на варті при дверях, та, відчинивши, всередині ми не найшли нікого.
24. Почувши ці слова, наставник храму і первосвященики збентежилися, що б воно могло статися. 25. Аж тут прибув хтось і звістив:
– Он ті мужі, яких ви вкинули у в’язницю, стоять у храмі і навчають народ.
26. Тоді наставник пішов із слугами, привів їх, та не насильно, боялись бо народу, щоб не побив їх камінням.
27. Привівши їх, поставили перед синедріоном, і первосвященик спитав їх:
28. – Ми строго були вам наказали цим ім’ям не навчати, і ось ви вашою наукою сповнили Єрусалим і хочете навести на нас кров цього чоловіка.
29. У відповідь Петро й апостоли сказали:
– Бога слід більше слухатися, ніж людей. 30. Бог батьків наших воскресив Ісуса, якого ви вбили, повісивши на дереві. 31. Його Бог возвисив правицею своєю як князя й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покаяння й відпущення гріхів. 32. І ми свідки цих подій, і Дух Святий, якого Бог дав тим, що йому коряться.
33. Почувши це, вони розлютилися і думали їх убити.
Євангеліє від Йоана 6, 14-27.
14. В той час, побачивши чудо, яке зробив Ісус, люди заговорили:
– Це справді пророк, що має прийти у світ.
15. Довідався Ісус, що вони хочуть прийти й узяти його силоміць, щоб зробити царем, і відійшов сам-один знову на гору.
16. Коли ж настав вечір, учні його зійшли до моря 17. і, ввійшовши в човен, попливли на той бік моря, до Капернауму. Уже стало темніти, і Ісус ще не був прийшов до них. 18. І море схвилювалося, бо дув сильний вітер. 19. Пропливли вони яких двадцять п’ять – тридцять стадій аж бачать – Ісус іде по морю й наближається до човна – і налякались. 20. Він до них каже:
– Це я, не бійтесь!
21. І хотіли його взяти у човен, але човен зараз же причалив до землі, до якої прямували.
22. На другий день народ, що стояв по той бік моря, бачив, що не було там іншого човна, тільки один, до якого Ісус не ввійшов разом зо своїми учнями і яким його учні відпливли самі. 23. Інші ж човни прибули з Тиверіяди близько до того місця, де їли хліб, коли Господь воздав хвалу. 24. Отож коли народ побачив, що нема там ні Ісуса, ні його учнів, сіли в човни і прибули до Капернауму, шукаючи Ісуса. 25. Найшовши його по тім боці моря, мовили до нього:
– Учителю, коли ти прибув сюди?
26. Ісус відповів їм:
– Істинно, істинно кажу вам: ви шукаєте мене не тому, що чуда бачили, а тому що їли хліб і наситилися. 27. Дбайте не про їжу, що минає, а про їжу, що лишається на життя вічне, яку вам дасть Син чоловічий, бо його Бог Отець назнаменував.
Йоана 6, 20: «Це я, не бійтесь! »
Кожному притаманний страх. Нема людини, яка б не переживала боязнь. Нема такого сміливця, який би не пережив холод у серці через переживання.
Уявіть собі цю євангельську картину. Страх і непевність – це те, що пережили Христові учні. Навіть будучи стільки часу разом із Ісусом, переживаючи з Ним різні ситуації, вони не позбулися страху й потреби раз у раз зміцнюватися у своїй вірі, бо вона, як і в кожної людини, слабла.
“Не бійтеся!”, – наголосив їм Ісус. Те ж Він промовляє до нас: не бійтеся своєї недосконалості і сумнівів, не бійтеся свого страху й переживань. Але прислухайтеся до Господа, щоб в метушні цього світу, в своїх емоційних бурях, не оглухнути до Його голосу.
