Діяння Апостолів 14, 20-27.
20. В тих днях Павло вийшов з Варнавою в Дербу.
21. А як звістили євангеліє в тім місті і придбали чимало учнів, вернулись назад у Лістру, Іконію й Антіохію, 22. підкріпляли серця учнів і заохочували твердо триматись віри, бо через багато страждань нам треба ввійти в царство Боже. 23. Вони настановили їм по Церквах старших, а, після молитви й посту, передали їх Господеві, в якого ті увірували.
24. І пройшовши через Пісідію, прибули в Памфілію 25. і, звістивши слово в Пергії, спустились в Атталію, 26. а звідтіля відпливли в Антіохію, звідкіль були передані ласці Божій на діло, яке довершили. 27. Прибувши ж і зібравши Церкву, розповідали все, що Бог учинив з ними та як він відчинив поганам двері віри.
Євангеліє від Йоана 9, 39 – 10, 9.
39. Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли:
– Я прийшов у цей світ на суд: щоб ті, що не бачать, бачили, і ті, що бачать, сліпими стали.
40. Почули те деякі з фарисеїв, що були при ньому, і кажуть йому:
– Невже й ми сліпі?
Ісус їм сказав:
– Якби ви були сліпими, гріха б не мали; але тому що кажете: ми бачимо – гріх ваш зостається.
1. Істинно, істинно кажу вам: хто входить в овечу кошару не ворітьми, а влізає деінде, той – злодій і розбійник. 2. Хто ж увіходить ворітьми, той – пастир овець. 3. Йому воротар відчиняє, і вівці слухаються його голосу, і він кличе своїх овець по імени й виводить їх. 4. Коли виведе свої вівці, іде поперед них, і вівці йдуть слідом за ним, бо знають його голос. 5. За чужим вони не підуть, втечуть від нього, бо не знають голосу чужих.
6. Сказав їм Ісус цю притчу, та вони не зрозуміли, що він казав їм.
7. Тому Ісус іще раз промовив до них:
– Істинно, істинно кажу вам: я – для овець ворота. 8. Усі, скільки б їх не було прийшло передо мною, – злодії і розбійники, і вівці не слухали їх. 9. Я – ворота. Хто ввійде через мене, спасеться. Він увійде, вийде і найде пасовисько.
Йоана 9, 39: “Я прийшов у цей світ на суд: щоб ті, що не бачать, бачили, і ті, що бачать, сліпими стали”
Сліпота… Ми сліпнемо в своєму гріху до всього доброго, що маємо в житті, бо орієнтуємося лише на ті сигнали, які подає наша гріховність.
Прозріння… Не зможемо бачити доти, доки нами керує гріх, доки ми вважаємо нормальним йти за покликом світу, який заглушує одвічне: “Адаме, де ти?”
Бачити… Ми можемо бачити Бога лише, коли всліпнемо до гріховності, коли гріх нам стане настільки огидним, що не зможемо навіть припустити, що можемо так зрадити Ісусову жертву.
Всліпнім і прозріймо – це шлях до нашого порятунку.
