Святе Письмо з розважаннями на 5 червня

Діяння Апостолів 18, 23-28.

В тих днях, коли зійшов Павло в Кесарію, він пішов привітати Церкву і пішов у Антіохію.

23. Пробувши там деякий час, він рушив далі і пройшов за порядком Галатський край та Фригію, утверджуючи всіх учнів.

24. Один юдей, на ім’я Аполлос, олександрієць родом, людина красномовна й сильна в Писанні, прибув до Ефесу. 25. Він був наставлений на шлях Господній і, палаючи духом, говорив і навчав точно про Ісуса, дарма що знав тільки хрищення Івана. 26. І він сміливо став говорити в синагозі. Прискилла й Акила, почувши його, взяли його до себе й точніше викладали йому путь Божу. 27. Коли ж він хотів піти в Ахаю, брати заохотили його до того й написали учням, щоб його прийняли. І він, прибувши, багато помагав тим, що увірували, завдяки ласці; 28. бо він сильно поборював юдеїв, прилюдно доводячи з Письма, що Ісус – Христос.

Євангеліє від Йоана 12, 36-47.

Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли:

36. Поки маєте світло, віруйте у світло, щоб стати синами світла.

Сказавши це, Ісус відійшов і скрився від них.

37. Та хоч і як багато чудес він зробив перед ними, вони не вірували в нього, 38. щоб збулося слово пророка Ісаї, який сказав був:

Господи, хто повірив тому, що ми чули,

і рам’я Господнє кому об’явилось?

39. Вони не могли увірувати, тому що Ісая ще й так сказав був:

40. Він засліпив їм очі

й закаменив їм серце,

щоб очима не бачили,

щоб серцем не розуміли і не навернулись

та щоб я їх не вигоїв.

41. Це сказав Ісая, коли бачив славу його й говорив про нього. 42. Однак чимало з вельмож увірувало в нього, але через фарисеїв не признавалися, щоб їх не виключили з синагоги; 43. бо вони любили людську славу більше, ніж славу Божу.

44. Тоді Ісус скрикнув на ввесь голос:

– Хто вірує в мене, вірує не в мене, а в того, хто послав мене. 45. І хто мене бачить, той бачить того, хто послав мене. 46. Я – світло, і я прийшов у світ, щоб кожен, хто вірує в мене, не пробував у темряві. 47. Коли хто слухає моїх слів і не береже їх, я його не суджу, бо я прийшов не судити світ, а спасти світ.

Та хоч і як багато чудес він зробив перед ними, вони не вірували в нього…

Мабуть, немає нічого складнішого, ніж достукатись до людини із затвердлим серцем.

Нерідко певно кожному з нас трапляються ситуації чи стосунки, в яких один із співрозмовників ніколи не готовий вислухати іншого. Люди, які не хочуть відкриватися, дуже часто можуть ранити тих, хто поруч.

Так було і з тими, хто слухав Ісуса. Одні палали вогнем віри, інші ж ставали глухими і німими. Так є і сьогодні – хтось помирає за віру, а хтось байдуже проходить повз храми, повз проблеми ближнього, повз себе самого, не знаходячи часу для Бога.

Бог дає нашим душам світло і лише наш вибір – прийняти його, чи залишатись у темряві.