Послання Апостола Павла до Римлян 9, 6-19.
6. Браття, воно не так, щоб слово Боже впало марно: бо не всі ті, що від Ізраїля, ізраїльтяни; 7. і не ті, що нащадки Авраама, всі його діти; але від Ісаака назоветься твоє потомство, 8. тобто не тілесні діти – діти Божі, але діти обітниці вважаються за нащадків. 9. Слово ж обітниці таке: цієї самої пори я прийду, і буде син у Сари. 10. Ба більше: Ревека зачала від одного ложа батька нашого Ісаака; 11. коли ж вони ще не народились і нічого доброго чи злого не зробили, – щоб Бог у своїй постанові був вільний вибирати, залежно 12. не від діл, а від того, який кличе, – їй було сказано: старший молодшому буде служити. 13. Бо написано:
Якова полюбив я, Ісава ж незлюбив.
14. Що ж скажемо, що Бог несправедливий? Зовсім ні. 15. Бо він каже Мойсеєві:
Помилую, кого хочу помилувати,
і змилосерджусь, над ким хочу змилосердитися.
16. Отже це не справа того, хто хоче, ані того, хто біжить, але Бога, що милує. 17. Письмо бо каже фараонові: якраз на те я тебе поставив, щоб на тобі показати мою силу й щоб по всій землі славилося моє ім’я. 18. Отож, кого він хоче, того милує і, кого хоче, того чинить заскорузлим.
19. Скажеш, отже, мені: чому іще він докоряє? Хто бо може противитися його волі?
Євангеліє від Матея 10, 32-36; 11, 1.
32. Сказав Господь своїм учням: Кожний, хто визнає мене перед людьми, того і я визнаю перед моїм Отцем небесним. 33. А хто мене зречеться перед людьми, того й я зречусь перед Отцем моїм небесним.
34. Не думайте, що я прийшов принести мир на землю. Не мир прийшов я принести на землю, а меч. 35. Я прийшов розлучити чоловіка від його батька, дочку від її матері і невістку від її свекрухи. 36. І ворогами чоловіка будуть його домашні.
1. Коли Ісус скінчив навчати дванадцятьох своїх учнів, пішов звідти навчати і проповідувати по їхніх містах.
Послання Апостола Павла до Євреїв 2, 11–18.
11. Браття, той, що освячує, і ті, що освячуються, всі від одного. Тому він не соромиться називати їх братами, коли каже:
12. Я звіщу ім’я твоє моїм братам,
хвалитиму тебе серед громади.
13. І ще:
Буду надіятись на нього.
Та:
Ось я і діти, що Бог мені дав.
14. А що діти були учасниками тіла й крови, і він також взяв участь у тому, щоб смертю знищити того, хто мав владу смерти, тобто диявола, 15. і визволити тих, яких страх смерти все життя тримав у рабстві. 16. Аджеж не від ангелів прийняв він на себе, а від потомства Авраама. 17. Тому він мусів бути в усьому подібний до братів, щоб стати милосердним та вірним первосвящеником у справах Божих на спокутування гріхів народу. 18. Тому, отже, що він страждав і сам був випробуваний, він може помогти тим, що проходять через пробу.
Євангеліє від Йоана 3, 13-17.
13. Сказав Господь: Ніхто не зійшов на небо, крім того, хто зійшов з неба: Син чоловічий. 14. І як Мойсей підняв змія в пустині, так Син чоловічий має бути піднесений, 15. щоб кожен, хто вірує у нього жив життям вічним.
16. Бог бо так полюбив світ, що дав Сина свого єдинородного, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, але жив життям вічним. 17. Бо Бог не послав у світ Сина, щоб світ засудити, але щоб ним спасти світ.
Матея 10, 32: «Кожний, отже, хто визнає мене перед людьми, того і я визнаю перед моїм Отцем небесним».
Ви соромитеся своєї віри? Ні? А кому і коли востаннє говорили: я йду за Богом?
Дивно, та ми воліємо замовчувати свою віру. Наче, це все само собою зрозуміло. З одного боку так, це природно – вірити у Всевишнього. Та з іншого боку – нині, коли світ в розгубленому круговирі не знає, що вибрати, у що вірити, чим керуватися, ми, ті, які вірять Богові, маємо невпинного говорити, свідчити, відкривати і показувати. Бо Господь любить нас, а ми – любимо Господа.
Не мовчіть про свою віру. Не ховайте того, що для вас робить Бог щоденно. Діліться цією любов’ю з іншими, щоб помножувати щедроти, якими обдаровує нам Люблячий Батько.
