Друге Послання Апостола Павла до Корінтян 1, 12-20.
12. Браття, слава наша – свідоцтво нашої совісти, як ми поводились у світі, зокрема щодо вас, у святості й щирості Божій, не в мудрості тілесній, а в Божій благодаті. 13. Бо іншого вам не пишемо, як тільки те, що читаєте й розумієте, і надіюся, що зрозумієте це вповні, 14. як вже зрзуміли нас почасти, що ми – ваша слава, як і ви – наша в день Господа нашого Ісуса Христа.
15. І бувши певен цього, я хотів прийти до вас скорше, щоб удруге ви мали радість, 16. потім від вас перейти в Македонію і знову з Македонії прийти до вас, щоб ви мене вирядили в Юдею. 17. Хіба я, маючи те на думці, поводивсь легковажно? Чи те, що я задумую, задумую по-тілесному, так що в мені одночас пробуває і «Так, Так», і «Ні, Ні»? 18. Бог мені свідок, що наше слово до вас не є «Так» і «Ні». 19. Бо Син Божий, Ісус Христос, що ми вам проповідували – я, Сильван і Тимотей – не був «Так» і «Ні»: в ньому було «Так». 20. Скільки бо обітниць Божих у ньому – «Так»; і тому через нього «Амінь» Богові на славу через нас.
Євангеліє від Матея 22, 23-33.
23. В той час приступили до Ісуса садукеї, що кажуть, ніби нема воскресіння, і спитали його:
24. – Учителю, Мойсей сказав: коли хто вмре бездітним, нехай брат його одружиться з його жінкою і дасть потомство братові своєму. 25. Було в нас сім братів. Перший, одружившись, умер, не маючи потомства, і зоставив свою жінку братові своєму. 26. Так само і другий, і третій – аж до сьомого. 27. Нарешті, після всіх померла й, жінка. 28. У воскресінні, отже, котрого з сімох буде жінка? Всі бо мали її.
29. Ісус у відповідь сказав їм:
– Помиляєтеся, бо не знаєте ні Писання, ні Божої сили. 30. У воскресінні не женяться і не виходять заміж, але будуть як ангели на небі. 31. А щодо воскресіння мертвих, то хіба ви не читали слова Божого, яке вам каже: 32. Я – Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова. Бог – не мертвих, але живих!
33. І чувши це, народ дивувався його навчанню.
Матея 22, 23-33. «Бог – не мертвих, але Бог живих».
У кожній людині є внутрішня спрага й потреба шукати Бога. Тому ми стараємося приходити до храму, виконувати ті чи інші релігійні практики. Кожен із нас чинить це по-своєму, в міру свого виховання, становлення. Однак нам складно побачити, що Господь не є Богом далеким, а бере реальну, активну участь у житті кожного з нас.
Наше життя – це не набір якихось випадковостей. Господь присутній за кожною подією в моєму житті: я не випадково народився в певному народі, у певний історичний час, мав таких батьків – це все дав мені Бог. І тому Бог від нашого народження аж до відходу у вічність бере активну участь у нашому житті. І так, як ми можемо мати стосунки з живою людиною, вчімося будувати стосунки з живим Богом.
Тому прожити життя – це не тільки виконувати ті чи інші обов’язки, але жити в Божій присутності, бачити Бога за всім, що відбувається. І тоді кожна подія нашого життя немовби оживе, бо в усьому будемо зустрічатися з нашим Господом.
Владика Венедикт (Алексійчук)
