Послання Апостола Павла до Галатів 5, 11-21.
11. Браття, коли ще проповідую обрізання, то чого мене брати ще переслідують? Тоді був би кінець спокусі, що від хреста! 12. Коли б то вже себе зовсім покалічили ті, що вас баламутять!
13. Ви бо, брати, покликані до волі, аби лише ваша воля не стала причиною, щоб жити за тілом, але любов’ю служіть один одному. 14. Увесь бо закон міститься у цій одній заповіді: люби ближнього твого, як себе самого. 15. Коли ж ви між собою гризетеся та їсте один одного вважайте, щоб ви один одного не з’їли!
16. Знову кажу: духом ходіте, і похотей тіла не будете чинити; 17. бо похоті тіла проти духа, і похоті духа проти тіла; вони противні одне одному, так що ви не можете робити, що хотіли б. 18. Коли ж вас водить дух, ви не під законом. 19. Учинки тіла явні: розпуста, нечистота, розгнузданість, 20. бовванопоклонство, ворогування, свари, заздрість, гнів, суперечки, незгода, єресі, 21. зависть, пияцтво, гульня і таке інше, про що я вас попереджаю, як я вже й раніше казав, що ті, які так чинять, царства Божого не унаслідять.
Євангеліє від Марка 7, 5-16.
5. Одного разу питали Ісуса книжники та фарисеї:
– Чому твої учні не живуть за переданнями старших і їдять немитими руками?
6. Він відповів їм:
– Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано:
Народ цей устами мене почитає,
серце ж їхнє далеко від мене;
7. та вони марно мене почитають,
навчаючи наук – наказів людських.
8. Занедбавши заповідь Божу, притримуєтеся людського передання: миєте глечики та кухлі й ще багато в тому роді.
9. І сказав їм:
– Як ви хитро-мудро відкидаєте заповідь Божу, щоб берегти ваше передання. 10. Мойсей бо наказав: шануй батька твого й матір твою, і хто проклинає батька або матір – смерть такому! 11. А ви твердите: коли хто батькові чи матері скаже – корван, тобто священний дар є те, чим ви мали б користатися від мене, – 12. тому не даєте більше змоги зробити що для батька-матері. 13. Таким чином, касуєте слово Боже вашим переданням, яке ви самі завели. І іншого такого чините чимало.
14. І прикликавши знову народ, промовляв до нього:
15. – Слухайте мене всі й розумійте! Нема нічого зовнішнього для людини, що, входячи в неї, могло б її осквернити; те, що виходить з людини, те осквернює людину. 16. Хто має вуха слухати, хай слухає.
Увесь бо закон міститься у цій одній заповіді: люби ближнього твого, як себе самого. Коли ж ви між собою гризетеся та їсте один одного вважайте, щоб ви один одного не з’їли!
Поки ми не пізнаємо в кожній людині на своєму шляху Бога, доти не знатимемо і самого Бога. Легко казати люблю, поки не приходиться виявляти любов не лише словами, а й діями.
Бо тоді стає зрозуміло, чим наповнене серце. Усміхатись слід не тільки до того, хто усміхається нам: любити усіх і також ворогів – ознака, по якій пізнають християнина.
Любов, а не постійні сварки, конфлікти, незгоди. Невже у нас так багато часу і сил, що можемо витрачати їх на це? Невже цього короткого життя вистачає на те, щоби гніватись замість любити і змінювати світ своєю добротою?
