Святе Письмо з розважанням на 24 жовтня

Послання Апостола Павла до Филип’ян 1, 20-27.

20. Браття, надіюся, що не буду осоромлений ні в чому, а, навпаки, я цілком певний, що нині, як і завжди, Христос буде возвеличений у моїм тілі чи то моїм життям, чи смертю.

21. Для мене бо життя – Христос, а смерть – прибуток, 22. Однак коли живу в цім смертнім тілі, можу ще корисно працювати; та що вибрати, не знаю. 23. Тягне бо мене на обидва боки: хотілося б мені померти, щоб із Христом бути, бо так багато краще; 24. але для вас більше потрібно, щоб я лишився в тілі. 25. Знаю певно, що зостанусь живим і пробуватиму з усіма вами для поступу вашого й радости у вірі, 26. щоб через мене ваша хвала збільшувалась у Христі Ісусі завдяки моєму поворотові до вас.

27. Тільки поводьтеся достойно євангелія Христового.

Євангеліє від Луки 6, 12-19.

12. В той час вийшов Ісус на гору молитись і провів усю ніч на молитві до Бога. 13. А як настав день, покликав своїх учнів і вибрав з них дванадцятьох, яких назвав апостолами: 14. Симона, якого назвав Петром, Андрія, його брата, Якова, Івана, Филипа, Вартоломея, 15. Матея, Тому, Якова, сина Алфея, Симона на прізвище Зилота, 16. Юду, сина Якова та Юду Іскаріота, що став зрадником.

17. Зійшовши з ними, він став на рівнім місці; була там велика сила його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону. 18. Вони прийшли слухати його й оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись. 19. Увесь народ намагався його торкнутися, бо сила виходила з нього й усіх оздоровляла.

Филип'ян 1, 21: «Для мене бо життя - Христос, а смерть прибуток»

Бачимо це роздвоєння у святого Павла, апостола народів. Коли він, пізнавши Господа, навернувшись, так прагне Його, що бажає повної злуки, зустрічі з Ісусом Христом, яка стається, як ми знаємо, цілковито тільки після смерті. Цей приклад може стати у нагоді всім нам, бо вказує, наскільки цінним є Господь для тих, хто Його запізнав.

Лиш тоді, коли ми самі досвідчимо Бога, пізнаємо Його, будемо прагнути Його понад усе, лише тоді станемо спроможними передавати Його іншим. Бо лише те, що ми маємо і посідаємо, можемо дати іншим людям.

Владика Венедикт (Алексійчук)