Діяння Апостолів 6, 8–15; 7, 1–5; 47-60.
8. В тих днях Стефан, повний благодаті й сили, творив чуда й великі знаки в народі. 9. І встали деякі з синагоги, так званої лібертинів, киренеїв, олександрійців і з Кілікії та з Азії, і сперечалися із Стефаном, 10. але не могли встоятися супроти мудрости й духа, яким говорив. 11. Тоді вони підмовили людей, щоб сказали:
– Ми чули, як він говорив образливі слова проти Мойсея та проти Бога.
12. І підбурили народ, старших та книжників, і, напавши, схопили і привели його в синедріон. 13. Там вони поставили свідків, що говорили:
– Цей чоловік не перестає говорити проти цього святого місця та закону. 14. Ми чули, як він говорив, що Ісус, отой Назарянин, зруйнує це місце і змінить звичаї, які Мойсей був дав нам.
15. І коли всі, що сиділи в синедріоні, пильно дивилися на нього, бачили його лице, немов лице ангела.
1. Первосвященик спитав:
– Чи воно справді так?
2. Він відповів:
– Мужі брати й отці, слухайте. Бог слави з’явився батькові нашому Авраамові, як він ще був у Месопотамії, перш ніж він оселився у Харані, 3. і сказав до нього: вийди з землі твоєї і з роду твого, і йди в землю, яку я тобі покажу. 4. Тоді він вийшов з Халдейської землі й оселивсь у Харані; а звідти, як умер його батько, переселив його у цю землю, в якій живете нині. 5. І не дав йому в ній спадщини ані на ступінь ноги, але обіцяв дати її йому в посілість і його потомкам після нього, хоч у нього й не було дитини.
47. Соломон збудував йому дім. 48. Та не в рукотворених храмах живе Всевишній, як пророк говорить:
49. Небо – престол мій,
земля ж – підніжок ніг моїх.
Який дім ви мені збудуєте, каже Господь,
або яке місце мого відпочинку?
50. Хіба то не моя рука все те створила?
51. Ви, тугошиї та необрізані серцем і вухом! Ви завжди противитеся Духові Святому. Які батьки ваші, такі й ви. 52. Кого з пророків не гонили батьки ваші? Вони вбили тих, що наперед звіщали прихід Праведного, якого ви тепер стали зрадниками й убивцями; 53. ви, що одержали закон за велінням ангелів, але не зберігали його.
54. Почувши це, вони розлютилися у своїм серці й заскреготали зубами на нього. 55. А він, повний Духа Святого, дивлячись у небо, побачив славу Божу й Ісуса, який стояв по правиці Бога, 56. і мовив:
– Ось бачу відкрите небо й Сина чоловічого, що стоїть по правиці Бога.
57. Вони ж закричали сильним голосом і, затуливши вуха, кинулись на нього разом, 58. вивели за місто, і стали каменувати. Свідки ж поклали свою одежу у ногах юнака, що звався Савло. 59. І каменували Стефана, який взивав, кажучи:
– Господи Ісусе, прийми духа мого.
60. І впавши на коліна, крикнув сильним голосом:
– Господи, не візьми їм цього за гріх.
І промовивши це, заснув смертю. А Савло схвалював його вбивство.
Євангеліє від Матея 21, 33-42.
33. Сказав Господь притчу оцю:
Був один чоловік-господар, що насадив виноградник. Він обвів його огорожею, видовбав у ньому чавило, вибудував башту, найняв його виноградарям і відійшов. 34. Коли ж настала пора винозбору, послав він слуг своїх до виноградарів, щоб узяли від них належні плоди.
35. А виноградарі, схопивши його слуг, кого побили, кого вбили, кого ж укаменували. 36. Тоді він послав інших слуг, більше від перших, та й ті вчинили з ними те саме.
37. Нарешті послав до них свого сина, кажучи:
– Матимуть пошану до мого сина.
38. Та виноградарі, узрівши сина, заговорили між собою:
– Це спадкоємець. Ходімо, вб’ємо його й візьмемо собі його спадщину.
39. І взявши його, вивели геть з виноградника й убили.
40. Отож, коли прибуде господар виноградника, що зробить з тими виноградарями?
41. – Лютих люто вигубить, – відповіли йому, – а виноградник найме іншим виноградарям, що будуть давати йому своєчасно його плоди.
42. Тоді Ісус сказав їм:
Чи ви в Писанні ніколи не читали:
Камінь, що відкинули будівничі,
став наріжним каменем.
Від Господа це сталось,
і дивне в очах наших.
Пригадуючи сьогодні мученицьку смерть Степана, вкотре нагадуємо собі, що християнство від самих початків було чуже цьому світу і той, хто йшов за Христом, нерідко приймав мученицьку смерть.
Так є і сьогодні – скількох людей вбивають за Христа сьогодні, здавалось би у час цивілізаційного епогею людства?
Варто розуміти, що бути християнином – означає постійно боротися, не лише із своїми гріхами та пристрастями, але також свідчачи про Христа.
Нехай наша віра буде завжди міцною, навіть якби нам прийшлось іти на смерть заради її визнання.
