Святе Письмо з розважанням на 27 лютого

Читай також

  • Святе Письмо з розважанням на 24 березня
  • Святе Письмо з розважанням на 23 березня
  • Святе Письмо з розважанням на 17 березня
        • Святе Письмо з розважанням на 27 лютого

          Послання Апостола Юди 1, 11-25

          11. Браття, горе тим, що пішли дорогою Каїна і, у відплату, попали в обман Валаама, і у бунті Корея загинули. 12. Вони – підводні скелі на бенкетах ваших, які живляться безсоромно з вами і самих себе випасають; хмари безводні, що їх гонять вітри; дерева, що пізно восени без плоду, двічі умерлі, вирвані з корінням; 13. люті морські хвилі, що власним соромом шумують; блукаючі зорі, яким чорна темрява збережена повіки.

          14. Про них також пророкував Енох, сьомий від Адама, кажучи: «Ось прибув Господь із своїми десятками тисяч святих, 15. щоб учинити суд над усіма і виявити всім безбожним усі вчинки їхньої безбожности, які вони безбожно учинили, та всі зневаги, що проти нього говорили оті грішники безбожні». 16. Вони ремствують, нарікають на свою долю і йдуть за своїми похотями; уста їхні промовляють гордовито, підлещуються для користи.

          17. Ви ж, любі, згадуйте слова, що вам предсказали апостоли Господа нашого Ісуса Христа, 18. які вам говорили: «Останнього часу будуть насмішники, що діятимуть у своїх похотях безбожних». 19. Це ті, що розбрат сіють, тварини, що не мають духу.

          20. Ви ж, любі, що будуєтеся вашою найсвятішою вірою і молитесь у Святім Дусі, 21. бережіть себе у любові Божій, очікуючи милости Господа нашого Ісуса Христа для вічного життя. 22. Тих, що вагаються, старайтеся переконати; 23. інших рятуйте, вириваючи з вогню; до інших майте милосердя зо страхом; ненавидьте навіть одежу, забруджену тілом.

          24. Тому ж, хто може зберегти вас від занепаду і поставити перед своєю славою непорочними в радості, 25. єдиному Богу, Спасу нашому, через Ісуса Христа, Господа нашого – слава, величчя, сила і могутність перед усіма віками, і нині, й по всі віки. Амінь.

          Євангеліє від Луки 23, 1-34; 44-56.

          1. В той час повели Ісуса первосвященики, книжники і старші народу до Пилата, 2. і почали його обвинувачувати, кажучи:

          – Ми найшли, що цей підбурює народ наш, збороняє давати кесареві податок і каже, що він – Христос-цар.

          3. Пилат спитав його:

          – Ти цар юдейський?

          Ісус у відповідь сказав до нього:

          – Ти кажеш.

          4. Тоді Пилат промовив до первосвящеників і юрби:

          – Я не находжу ніякої вини в цьому чоловікові.

          5. Вони ж настоювали і кричали:

          – Він народ бунтує, навчаючи по всій Юдеї, почавши з Галилеї аж сюди.

          6. Почувши це, Пилат спитав, чи цей чоловік – галилеянин; 7. і довідавшися, що він з-під влади Ірода, відіслав його до Ірода, який тими днями був також у Єрусалимі.

          8. Ірод дуже зрадів, побачивши Ісуса, бажав бо здавна бачити його, тому що чув про нього і сподівавсь побачити від нього якесь чудо. 9. Силу питань він йому ставив, але Ісус не відповідав йому нічого. 10. Первосвященики ж та книжники стояли там і сильно його обвинувачували. 11. Тоді Ірод з вояками своїми, зневаживши його й насміявшись з нього, надів на нього білу одіж і відіслав його назад до Пилата. 12. І того ж самого дня Ірод і Пилат стали приятелями між собою, раніш бо ворогували.

          13. Тоді, скликавши первосвящеників, старшин і народ, 14. Пилат до них промовив:

          – Ви привели до мене цього чоловіка як бунтаря народу. Ось я, розсудивши справу перед вами, не найшов у цьому чоловікові ніякої вини в тому, в чому ви оскаржуєте його. 15. Та й Ірод не найшов, бо ж відіслав його до нас. Отже, видно, що він не вчинив нічого, гідного смерти. 16. Тому я його покараю й відпущу.

          17. Треба ж було йому на свято випустити їм одного. 18. Та вони всі разом закричали:

          – Геть із цим, відпусти нам Варавву!

          19. Цього останнього за якийсь заколот у місті та за вбивство кинули були у в’язницю.

          20. Пилат, бажаючи відпустити Ісуса, промовив до них знову. 21. Та вони закричали:

          – Розпни, розпни його!

          22. Тоді промовив до них утретє:

          – Яке зло вчинив він? Я не найшов у ньому нічого, гідного смерти. Покараю його й відпущу.

          23. Але вони наполягали, кричачи сильно, і вимагали, щоб його розп’яти. І крик їхній переміг. 24. Тоді Пилат присудив, щоб сталось, як вони просили. 25. І він відпустив того, що за повстання й убивство був вкинутий у темницю і якого вони просили; Ісуса ж видав їм напризволяще.

          26. І як вони його вели, заставили якогось Симона Киринея, що вертався з поля, і поклали хрест на нього, щоб ніс за Ісусом.

          27. Ішов за ним великий натовп людей і жінки, що плакали за ним та голосили. 28. Ісус обернувся до них і сказав:

          – Дочки єрусалимські, не плачте надо мною, а плачте над собою й над вашими дітьми! 29. Бо ось настануть дні, коли скажуть: щасливі неплідні, і лона, що не родили, і груди, що не годували.

          30. Тоді казати почнуть горам :
          впадьте на нас!
          – і горбам:
          покрийте нас!

          31. Бо коли так обходяться з деревом зеленим, що тоді з сухим буде?

          32. З ним вели також двох інших, злочинців, щоб їх скарати на смерть.

          33. І як прийшли на місце, що зветься Череп, там розп’яли його і злочинців, одного по правиці, і другого по лівиці. 34. Ісус сказав:

          – Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять.

          44. Було вже близько шостої години, і темрява по всій землі настала аж до дев’ятої години, 45. бо затьмарилось сонце, і завіса храму роздерлася посередині. 46. Ісус закликав сильним голосом:

          – Отче, у твої руки віддаю дух мій!

          Сказавши це, він віддав духа.

          47. Побачивши, що сталося, сотник почав прославляти Бога, кажучи:

          – Справді цей чоловік був праведний.

          48. Всі люди, що були збіглися на те видовище, побачивши, що сталось, верталися додому, б’ючи себе у груди.

          49. Усі його знайомі стояли оподалік, і жінки, що були прийшли слідом за ним з Галилеї, дивилися на все те.

          50. І ось був чоловік, на ім’я Йосиф, радник, людина добра і праведна, 51. що не пристав був до їхньої ради ні вчинків. Походив він з Ариматеї, юдейського міста, і очікував Божого царства. 52. Він прийшов до Пилата і просив тіла Ісуса. 53. Зняв він його з хреста й, обгорнувши його в полотно, поклав у гробі, висіченім у скелі, де ще ніхто не лежав.

          54. То був день приготування і вже заходила субота.

          55. Жінки, які були прийшли з Ісусом з Галилеї, йдучи слідом за Йосифом, бачили гріб і як поклали тіло Ісуса. 56. Вернувшись, вони приготовили пахощів та мира, але в суботу, за приписом, відпочивали.


          Луки 23, 34: ” – Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять”.

          Ви замислювалися колись, як багато в цьому проханні Ісуса, який вмирав у страшних муках на хресті?

          Він дарував нам:

          Прощення, яке змінило історію людства.

          Жертву, яка відкрила двері спасіння.

          Обіцянку зустрічі в Царстві Божім.

          Можливість стати гідними подобі Люблячого батька.

          Шанс прожити гідно і бути щасливими.

          Читай також

        • Святе Письмо з розважанням на 24 березня
        • Святе Письмо з розважанням на 23 березня
        • Святе Письмо з розважанням на 17 березня
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 0 / 5. Vote count: 0

            No votes so far! Be the first to rate this post.