Святе Письмо з розважанням на 25 березня

Читай також

  • Святе Письмо з розважанням на 11 липня
  • Святе Письмо з розважанням на 8 липня
  • Святе Письмо з розважанням на 7 липня
        • Святе Письмо з розважанням на 25 березня

          Псалом 54

          Вислухай, Боже, мою молитву* і не погорди благанням моїм.

          Прислухайся і вислухай мене.* Я мучуся в моїм болі і хвилююся ворожим гуком, грішника криком;

          Бо вони наносять мені лихо* і в гніві зо мною ворогують.

          Серце моє тремтить у мені,* і страхи смертні налягли на мене.

          Страх і тремтіння надійшли на мене* і жах оточив мене навколо.

          І я кажу: Коли б то в мене крила, як у голубки,* я полетів би і відпочив би.

          Ось я полинув би далеко,* осівся б у пустині.

          Шукав би собі захисту притьмом* від буревію та від тучі.

          Знищ, Господи, розділи їхні язики,* бо я бачу насильство й розбрат у місті.

          Удень і вночі на мурах вони його обходять,* несправедливість і кривда серед нього.

          Загибель серед нього,* з його майдану не сходить гніт і лукавство.

          Якби то ворог глузував із мене, я стерпів би;* якби мій ненависник повстав на мене, від нього я сховався б.

          А то ти, чоловіче, моя рівня,* друг мій і знайомий,

          З котрим ми собі разом любо розмовляли,* до дому Божого ходили собі в святковому гуртку.

          Нехай смерть поб’є їх! Нехай зійдуть живими в шеол!* − бо лиш підлота в їхніх домах і посеред них.

          Я ж візву до Бога,* і Господь мене врятує.

          Увечері і вранці, і опівдні я квилитиму й стогнатиму,* і мій голос він почує.

          Він визволить у мирі мою душу від тих, що на мене роблять засідки:* бо їх багато проти мене.

          Почує Бог і упокорить їх, Бог, що живе одвіку;* нема бо каяття в них, бо вони не бояться Бога.

          Кожен підносить свої руки на своїх же друзів,* порушує свою умову.

          Масніші від сметани його губи, серце ж його завжди готове до бійки,* слова його ніжніші від оливи, але вони – мечі вийняті з піхви.

          Залиши на Господа твою турботу і він тебе підтримає;* повіки не допустить, щоб справедливий захитався.

          І ти, Боже, зведеш у яму тління їх.* Кровожерні та лукаві не доживуть до половини віку свого; я ж, Господи, надіюся на тебе!


          Псалом 54: “Вислухай, Боже, мою молитву* і не погорди благанням моїм”.

          Найбільше, що нас морально вихолощує – безнадія. Коли здається, що залишаємося сам на сам зі своїми проблемами, бідами і переживаннями. Тоді світ наче прискорюється і йому не до нас. Здається, що всі люди пливуть своєю течією, а ти просто захлинаєшся і ніхто навіть не усвідомлює, як потребуєш допомоги.

          Вислухай, Боже, мою молитву! Почуй мене! Це те, що найчастіше кажемо до Всевишнього, коли нас поїдає розпач. Але й в такі миті іноді варто затихнути і послухати самим. Не захлинатися у паніці й власному безсиллі, а спробувати знайти те, що допоможе піднятися на поверхню бурхливого життєвого моря.

          Послухай в таку хвилю Бога. Він точно поруч і точно щось говорить. Зумій почути і піти за тим голосом.



          Читай також

        • Святе Письмо з розважанням на 11 липня
        • Святе Письмо з розважанням на 8 липня
        • Святе Письмо з розважанням на 7 липня
          • Оціни

            [ratemypost]

               

              Коментарі

              • Світлана    25.03.2020 о 09:22

                Так би хотілось, щоб дуже мудра людина і дуже добра розяснила цей Псалом. Та водночас я розумію, що якщо вдалося вже пережити ситуаціі, коли страх і розпач були такими сильними, що, здавалось, не буде сил витримати, здавалось, що Господь розчарувався настільки у мені, що не бачить для мене майбутнього. А Він лише хотів, щоб я подивилася на світ іншими очима, щоб стала сильнішою і мудрішою, щоб змогла зробити те,що , здавалося неможливим і, найголовніше, відчула велику радість, повноту життя, за що дякую в душі Господу постійно!

                • Світлана    25.03.2020 о 09:49

                  Наводжу вам пояснення Псаслма з книги о. Порфирія ” Псалми. Роздуми” :
                  Псалом болю. Псалмоспівець страждає по особливому від своїх друзів і близьких. Говорить, що легше він прийняв би зло від своїх ворогів- чужинців, які його захопили б. Але якщо це колишні друзі й знайомі, з котрим раніше дружно розмовляли, навіть ходили разом на прошу до Єрусалима у храм Божий, це приносить великий біль. І він настільки пекучий, наскільки раніше була довіра. Псалмоспівець відкрив для себе їхню підлість і хоче її відкинути від себе, бо не бажає з нею мати будь- яку спільність. Він відкрив їхні слова: адже вони бідніші від голови, але насправді є подібними до мечів, які нищать життя. Знову надія на Господа, який враховує одних від одних і так рятує праведних.