Святе Письмо з розважаннями на 14 квітня

Матея 26, 1-13

1. Якже Ісус скінчив усі ці слова, сказав до своїх учнів:
2. “Ви знаєте, що через два дні буде Пасха й Син Чоловічий буде виданий на розп’яття.”
3. Тоді зібралися первосвященики і старші народу в палаці первосвященика, що звався Каяфа,
4. і радились, як би то підступом схопити Ісуса й убити.
5. Тільки ж казали: “Не в свято, щоб не було в народі заколоту.”
6. І от коли Ісус був у Витанії в домі Симона прокаженого,
7. підійшла до нього одна жінка з алябастровою плящиною, повною вельми дорогого мира, і вилляла його йому на голову, як він сидів при столі.
8. Побачивши це учні, нарікали й казали: “Навіщо таке марнотратство?
9. Це можна б було дорого продати й – дати бідним!”
10. Ісус зауважив це й сказав їм: “Чому ви докучаєте цій жінці? Вона зробила добре діло для мене.
11. Завжди бо бідних маєте з собою; мене ж не завжди маєте.
12. Виливши це миро на моє тіло, вона вчинила те на похорон мій.
13. Істинно кажу вам: Де тільки буде проповідуватись ця Євангелія по всьому світі, оповідатиметься і про те, що вона зробила, їй на спомин.”

Христос говорить своїм учням про те, що чекає їх і його в наступні дні, говорить про свою смерть.

Чи розуміли тоді апостоли слова Ісуса? Чи розуміємо ми, дві тисячі років по тому слова Ісуса і Його немислиму жертву за нас?

Вже більше двох тисяч років християни згадують терпіння Бога, який прийшов до людини не осудити і покарати, але порятувати своєю кровною жертвою.

Наше спасіння і право на вічне життя – безумовний дар. Однак його ціна – ціна Божої крові і муки.

Пам’ятаймо, що коли до нас приходять випробування, біль, страждання ми завжди можемо просити сили і підтримки у Христа, який знає глибину кожного людського болю, бо зніс його на хресному шляху.

Бог з нами у кожній турботі чи скорботі. Будьмо у ці дні з Богом своїми вчинками, думками, молитвами, щоби подякувати Йому за Його безумовну любов.