Діяння Апостолів 19, 1-8.
1. В тих днях, як Аполлос був у Коринті, Павло, пройшовши через горішні околиці, прибув у Ефес і, найшовши там деяких учнів, 2. спитав їх:
– Чи отримали ви Святого Духа, коли увірували?
Ті йому відповіли:
– Ми й не чули, що є Святий Дух.
3. І він спитав:
– Яким хрищенням ви христились?
Ті відповіли:
– Хрищенням Івана.
4. Тоді Павло промовив:
– Іван христив хрищенням покаяння, кажучи людям, щоб вірували в того, що по ньому прийде, тобто в Ісуса.
5. Почувши це, вони христились в ім’я Господа Ісуса. 6. Як Павло поклав на них руки, Дух Святий зійшов на них, і вони почали говорити мовами і пророкувати. 7. Було ж їх усього яких дванадцять чоловіків.
8. Увійшовши у синагогу, три місяці там промовляв відважно, змагаючися й переконуючи про царство Боже.
Євангеліє від Йоана 14, 1-11.
Сказав Господь своїм учням:
1. Хай не тривожиться серце ваше! Віруйте в Бога, і в мене віруйте. 2. В домі Отця мого осель багато. Коли б не так, я б сказав вам, бо я йду приготовити вам місце. 3. І коли відійду й приготую вам місце, вернуся й вас до себе візьму, щоб і ви були там, де я. 4. Куди я йду, дорогу знаєте.
5. Каже до нього Тома:
– Господи, не знаємо, куди ти йдеш, і як нам дорогу знати?
6. Ісус йому сказав:
– Я – дорога, істина і життя. Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене. 7. Якби ви мене знали, і Отця мого знали б. Віднині знаєте його й бачили його.
8. Филип каже йому:
– Господи, покажи нам Отця, і доволі буде нам.
9. Мовить Ісус до нього:
– Стільки часу я з вами, і ти мене не знаєш, Филипе? Хто бачить мене, той бачить Отця. Як же ти говориш: покажи нам Отця? 10. Невже не віруєш, що я в Отці і Отець у мені? Слова, які говорю до вас, не від себе говорю. 11. Отець, який у мені пробуває, він творить діла. Віруйте мені, що я в Отці і Отець у мені; коли ж ні, через самі діла віруйте.
Як часто впродовж дня наші думки, як надокучливі мухи, крутяться довкола буденних речей, страхів, побоювань? І хоч світ стає з кожним днем комфортнішим та спокійнішим, здавалось би, завдяки урбанізації та досягненням техніки, наші людські серця стають все більш тривожними, а депресія – щораз то більш поширеною недугою.
Ми боротимемось з вітряками, озлоблені і вимучені страхітливими викликами цього світу доти, допоки головним і єдиним паном нашої душі не буде Бог. Лише віра може зробити нас вільними та сильними. Віра у присутність і всемогутність Люблячого Батька, для Якого нема неможливого.
Не берімо все на свої плечі, Бог створив їх занадто тендітними для всіх цих тягарів. Бог поруч, щоби допомогти.
