Діяння Апостолів 25, 13-19.
13. В тих днях цар Аґриппа з Вернікою прийшли в Кесарію вітати Феста. 14. А що вони пробули там чимало днів, Фест виклав цареві справу Павла:– Є тут, – сказав він, – один чоловік, якого Фелікс лишив в’язнем. 15. На нього, як я був в Єрусалимі, первосвященики і старші юдейські зробили скаргу, домагаючись його засуду. 16. Я відповів їм, що римляни не мають звичаю кого видавати, поки обвинувачений не матиме обвинувачів перед собою і змоги боронитися від обвинувачення. 17. Отож вони прийшли сюди зо мною, і я без жадної проволоки, на другий же день, сівши на судилище, велів привести того чоловіка. 18. Обвинувачі, що виступили проти нього, нічим не оскаржили його в тому, в чому я підозрівав зло. 19. Вони з ним мали якісь суперечки про їхні забобони та про якогось померлого Ісуса, а Павло казав, що він живе.
Друге Послання Апостола Павла до Корінтян 4, 6-15.
6. Браття, Бог, який сказав: нехай із темряви світло засяє, освітлив серця наші, щоб у них сяяло знання Божої слави, що на лиці Ісуса Христа.
7. Ми маємо цей скарб у глиняних посудинах, щоб було видно, що велич сили є від Бога, а не від нас. 8. Нас тиснуть звідусіль, але ми не пригноблені; ми в труднощах, та ми не втрачаємо надії; 9. нас гонять, та ми не покинуті; ми повалені, та не погублені. 10. Увесь час носимо в тілі смерть Ісуса, щоб і життя Ісуса в нашім житті було явним. 11. Нас бо ввесь час живими віддають на смерть задля Ісуса, щоб і життя Ісуса було явним у нашім смертнім тілі. 12. І так смерть діє в нас, а життя у вас. 13. Та маючи той самий дух віри, про який написано: Я вірував, тому й говорив, і ми віруємо, тому й говоримо; 14. бо знаємо, що той, хто воскресив Господа Ісуса, воскресить і нас з Ісусом і поставить з вами побіч себе. 15. Бо все це ради вас, щоб благодать, множачись через багатьох збагатила дяку на славу Божу.
Євангеліє від Йоана 16, 23-33.
23. Сказав Господь своїм учням: Істинно, істинно кажу вам: чого б ви не просили в Отця в моє ім’я, він дасть вам. 24. Досі ви нічого не просили в моє ім’я. Просіте – і одержите, щоб радість ваша була повна.
25. Я говорив вам це у притчах. Надходить година, коли більш не буду говорити до вас у притчах, але одверто звіщу вам про Отця. 26. Того дня проситимете в моє ім’я, і не кажу, що буду за вас Отця благати: 27. сам бо Отець вас любить, бо ви маєте любов до мене і віру, що я від Бога вийшов. 28. Я вийшов від Отця і прийшов у світ, і знову світ лишаю й вертаюсь до Отця.
29. Кажуть до нього учні:
– Ось тепер ти говориш одверто і не кажеш ніякої притчі. 30. І тепер ми знаємо, що ти всевідучий, і не потребуєш, щоб хто тебе питав; тому ми віруємо, що ти від Бога вийшов.
31. Відповів їм Ісус:
32. – Віруєте тепер? Ось надходить година, і тепер вона, коли ви розсієтеся кожен у свій бік і мене лишите самого. Та я не сам, бо зо мною Отець. 33. Сказав я вам це, щоб ви мали мир у мені. У світі страждатимете. Та бадьоріться! Я переміг світ.
Євангеліє від Матея 11, 2-15.
2. Одного разу, почувши у в’язниці про діла Христові, Іван через своїх учнів послав спитати його:
3. – Ти єси той, що має прийти, чи іншого маємо чекати?
4. У відповідь на це Ісус сказав їм:
– Ідіть і сповістіть Івана про те, що чуєте й бачите: 5. сліпі бачать і криві ходять; прокажені очищуються і глухі чують; мертві воскресають і вбогим проповідується добра новина. 6. Щасливий, хто через мене не спіткнеться.
7. Тоді, як ті відходили, Ісус почав говорити людям про Івана:
На що ви вийшли дивитися в пустиню? На тростину, яку колише вітер?
8. На що ви вийшли дивитись? На чоловіка, одягненого в м’яку одежу? Таж ті, що носять м’яку одежу, сидять у царських палатах.
9. Чого ж тоді ви вийшли? Бачити пророка ? Так, кажу вам, і більше як пророка. 10. Це той, про якого написано:
Ось я посилаю мого посланця перед тобою,
що приготує тобі дорогу перед тобою.
11. Істинно кажу вам, що між народженими від жінок не було більшого від Івана Христителя; однак найменший у царстві небеснім більший від нього. 12. Від часів Івана Христителя і понині царство небесне здобувається силою; і ті, що вживають силу, силоміць беруть його.
13. Усі бо пророки й закон пророкували до Івана. 14. І коли хочете знати, він – Ілля, що має прийти. 15. Хто має вуха, нехай слухає.
Йоана 16, 23-33. «Чого б ви тільки попросили в Отця, Він дасть вам в моє ім’я».
Бачимо, що Христос не ставить нам жодної умови. Не каже, щоб ми були гідні, досконалі чи маємо щось заслужити. Навіть не питає, чи ми цього потребуємо чи не потребуємо.
Наш Господь заохочує просити й вірити, що для Бога це можливо. Тому, коли приходимо до Бога з якимось проханням, мусимо найперше самі себе запитати, чи ми віримо, що Бог може це зробити. Коли звертаємося до Бога, спитаймо себе: чи ми довіряємо Богові, чи впевнені, що це можливо для Нього. Бо ж каже Господь, що все, що попросимо, дасться.
Звичайно, як люблячий Батько, Він не хоче давати нам того, що для нас некорисне чи навіть шкідливе. Але Христос дає нам цю обітницю, аби ми впевнилися: у Бога немає неможливих речей і все можливе для того, хто з вірою просить.
Владика Венедикт (Алексійчук)
