Послання Апостола Павла до Римлян 7, 1-13.
1. Браття, говорю тим, які знають закон, – що закон панує над людиною, поки вона живе? 2. Отак і заміжня жінка, поки живе чоловік, зв’язана законом; коли ж помер чоловік, вона звільняється від закону чоловіка. 3. Тому, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелюбницею, якщо стане жінкою іншого чоловіка; коли ж чоловік помре, вона вільна від закону і не буде перелюбницею, якщо стане жінкою іншого чоловіка. 4. Так само й ви, мої брати, умерли для закону тілом Христовим, щоб належати іншому, воскреслому з мертвих, щоб приносити плід Богові. 5. Бо, коли ми були в тілі, гріховні пристрасті, що під законом, діяли в членах наших, щоб приносити плід смерти. 6. Тепер же ми звільнені від закону, умерши для того, що нас тримало, немов в’язнів, щоб служити в обновленні духа, а не згідно зі старим законом.
7. Що ж скажемо? Що закон – гріх? Борони, Боже! Але я не знав гріха, як тільки через закон: бож я не знав би пожадливости, коли б закон не наказав: не пожадай. 8. Гріх же, взявши привід від заповіді, підняв у мені всяку пожадливість, бо без закону гріх мертвий. 9. І я колись жив без закону. Та коли прийшла заповідь, гріх ожив, 10. а я умер; так то заповідь, що мала б бути для мене життям, стала для мене смертю. 11. Бо гріх, узявши привід від заповіді, звів мене і вбив нею. 12. Але все ж таки закон святий, і заповідь свята, і праведна, і добра.
13. Значить, те, що добре, принесло мені смерть? Борони Боже! Але гріх, щоб показати себе, що він гріх, послуговуючись добром, завдав мені смерть, щоб гріх, завдяки заповіді, виявив свою надмірно грішну силу.
Євангеліє від Матея 9, 36 – 10, 8.
36. В тому часі Ісус, бачачи юрби народу, милосердився над ними, бо вони були стомлені і прибиті, немов вівці, що пастуха не мають.
37. Тоді він каже своїм учням:
– Жнива великі, та робітників мало. 38. Просіть, отже, господаря жнив, щоб вислав робітників на свої жнива.
1. Прикликавши своїх дванадцять учнів, Ісус дав їм владу над нечистими духами, щоб їх виганяли і лікували всяку хворобу й усяку неміч.
2. Ось імена дванадцятьох апостолів:
Перший Симон, прозваний Петром, і Андрій, брат його;
Яків, син Заведея, та Іван, брат його;
3. Филип та Вартоломей;
Тома й Матей, митар;
Яків, син Алфея, і Тадей;
4. Симон Кананій та Юда Іскаріотський, що зрадив його.
5. Оцих дванадцятьох Ісус вислав і наказав їм:
У дорогу до поган не пускайтесь і в самарійські міста не заходьте. 6. Ідіть радше до погиблих овець дому Ізраїля.
7. Ідіть, проповідуйте, кажучи, що Царство небесне – близько. 8. Оздоровляйте недужих, воскрешайте мертвих, очищайте прокажених, бісів виганяйте.
Рм. 7, 1-13 «Так само й ви, мої брати, умерли для закону тілом Христовим, щоб належати іншому, воскреслому з мертвих, щоб приносити плід Богові»
У нашому житті ми ухвалюємо рішення, постанови, правила і закони. І це важливо, бо вони допомагають нам упорядковувати наше життя. Однак також важливо зазначити, закон – загальний, а кожна життєва ситуація – інша. І Господь очікує, щоб ми саме в цій конкретній ситуації, в якій ми є, приносили плід.
Тож стараймося менше нарікати, менше бути невдоволеними, а розуміти, що Бог хоче, щоб я в цьому місці, де Він послав мене, плодоносив. І якщо Він цю ситуацію допускає, то знає, що я це зможу! І сам Бог зробить все, щоб нам допомогти, але мусимо самі цього хотіти!
Мт. 9, 36 – 10, 8. «Оздоровлюйте недужих, воскрешайте мертвих, очищуйте прокажених, бісів виганяйте».
Коли читаємо Діяння апостолів, історію первісної Церкви, можемо побачити, наскільки апостоли, Христові учні, через свій досвід пізнання Бога і через віру в Господа були спроможні творити величні речі. І зовсім не тому, що вони здобули якийсь спеціальний вишкіл, а через їхню віру, як казав апостол Павло: «Вже не я живу, а живе Христос у мені». Саме тому Христос міг легко й вільно діяти через своїх учнів.
Як Господь воскрешав колись, так і надалі може воскрешати через своїх учнів, як Він виганяв злих духів, так і тепер може це ж саме робити через людей, котрі вірять у Нього і довіряють Йому.
Чим ми, сьогоднішні християни, відрізняємося від апостолів? Тільки тим, що не маємо цієї довіри, уповання на Господа, яку мали його апостоли. Ті слова, які Христос колись сказав до своїх учнів, звернені сьогодні й до нас: «За вірою вашою дасться вам». Чому ми не творимо тих знаків, які заповів Господь? Бо не маємо довіри, уповання на Господа. Тож вірмо і за нашою вірою Господь буде творити великі знаки!
Владика Венедикт (Алексійчук)
