Послання Апостола Павла до Римлян 6, 18-23.
18. Браття, звільнившись від гріха, стали слугами праведности. 19. Я говорю по-людськи, з уваги на неміч вашого тіла. Бо так, як ви колись віддавали ваші члени на служіння нечистоті і беззаконню, щоб жити беззаконно, так тепер віддайте ваші члени на служіння праведності, на освячення.20. Коли ви були слугами гріха, ви не уважали себе зобов’язаними до праведности. 21. Які ж плоди ви тоді мали? Такі, що ви тепер їх соромитеся, бо кінець їхній – смерть. 22. Тепер же, звільнившися від гріха і ставши слугами Бога, маєте ваш плід на освячення і кінець – життя вічне. 23. Бо заплата гріха – смерть, а дар ласки Божої – життя вічне в Христі Ісусі, Господі нашім.
Послання Апостола Павла до Римлян 8, 28-39.
28. Браття, знаємо, що тим, які люблять Бога, покликаним за його постановою, усе співдіє на добро. 29. Бо яких він передбачив, тих наперед призначив, щоб були подібні до образу Сина його, щоб він був первородний між багатьма братами; 30. яких же наперед призначив, тих і покликав; і яких покликав, тих оправдав; яких же оправдав, тих і прославив.
31. Що отже скажемо на це? Коли Бог за нас, хто проти нас? 32. Він власного Сина свого не пощадив, а видав його за всіх нас; як, отже, разом із ним не дасть нам усього? 33. Хто буде винуватити вибраних Божих, коли Бог оправдує, 34. хто засудить? Христос Ісус, який умер, щобільше – й воскрес, що по правиці Божій, – він заступається за нас.
35. Хто нас відлучить від любови Христа? Горе чи страждання, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч? 36. Бо написано:
За тебе нас увесь день убивають,
уважають нас за овець, призначених на заріз.
37. Але в усьому цьому маємо повну перемогу завдяки тому, хто возлюбив нас. 38. Бо я певний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні власті, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, 39. ні висота, ні глибина, ні інше яке сотворіння не зможе нас відлучити від Божої любови, що в Христі Ісусі, Господі нашім.
Євангеліє від Матея 8, 5-13.
5. Одного разу, коли Ісус увійшов у Капернаум, приступив до нього сотник, благаючи його:
6. – Господи, слуга мій лежить дома розслаблений і мучиться тяжко.
7. Ісус каже до нього:
– Я прийду й оздоровлю його.
8. Сотник у відповідь мовив:
– Господи, я недостойний, щоб ти ввійшов під мою покрівлю; скажи лише слово, і слуга мій видужає. 9. Бо і я підвладний чоловік, маю вояків під собою і кажу цьому: – і він іде; і тому: ходи – і він приходить; і слузі моєму: зроби це – і він робить.
10. Почувши це Ісус, здивувався і сказав тим, що за ним ішли:
– Істинно кажу вам: ні в кого в Ізраїлі я не найшов такої віри. 11. Кажу вам, що багато прийде зо сходу й заходу, і засядуть з Авраамом, Ісааком та Яковом у царстві небеснім, 12. а сини царства будуть викинуті геть у темряву кромішню, де буде плач і скерегіт зубів.
13. І сказав Ісус сотникові:
– Іди, хай тобі станеться за твоєю вірою!
І слуга видужав тієї ж години.
Євангеліє від Матея 5, 1-16.
1. Побачивши народ, він зійшов на гору. І коли сів, підійшли до нього його учні; 2. і він, відкривши уста, почав навчати їх:
3. Блаженні вбогі духом,
бо їхнє царство небесне.
4. Блаженні тихі,
бо вони успадкують землю.
5. Блаженні засмучені,
бо будуть утішені.
6. Блаженні голодні та спраглі справедливости,
бо вони наситяться.
7. Блаженні милосердні,
бо вони зазнають милосердя.
8. Блаженні чисті серцем,
бо вони побачать Бога.
9. Блаженні миротворці,
бо вони синами Божими назвуться.
10. Блаженні переслідувані за правду,
бо їхнє царство небесне.
11. Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та наговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи, мене ради.
12. Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі; так бо переслідували пророків, які були перед вами.
13. Ви – сіль землі. Коли ж сіль звітріє, чим її солоною зробити? Ні на що не придатна більше, хіба – викинути її геть, щоб топтали люди.
14. Ви – світло світу. Не може сховатись місто, що лежить на верху гори. 15. І не запалюють світла і не ставлять його під посудиною, лише на свічник, і воно світить усім у хаті. 16. Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі.
Рм. 8, 28-39 «Хто нас відлучить від Христової любові? Горе чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч?»
Апостол Павло категорично вказує на те, що ніщо зовнішнє, що б не діялось і не відбувалось, не може нас віддалити від Ісуса Христа. Згадаймо тут приклад мучеників, навіть коли їм відбирали життя, але не могли тоді відібрати від них Господа. До того ж, вони раділи, що можуть потерпіти за Господа!
Ми ж часто невдоволені щоденними обставинами, нарікаємо на них, маємо претензії до когось чи до чогось. Це означає, що нам бракує розуміння, що все є так, як нам дав Господь. Будьмо свідомі, що ті обставини, складні та проблематичні, вони не є понад нашу силу. Які б труднощі нам ставали на перешкоді, ми завжди можемо залишитися з Богом.
