Перше Послання Апостола Павла до Корінтян 1, 10-18.
10. Браття, благаю вас ім’ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі те саме говорили; щоб не було розколів між вами, але щоб ви були з’єднані в однім дусі і в одній думці. 11. Я бо довідався про вас, мої брати, від Хлоїних, що між вами є суперечки. 12. Кажу ж про те, що кожен з вас говорить: я Павлів, а я Аполлосів, а я Кифин, а я Христів. 13. Хіба Христос розділився? Хіба Павло був розп’ятий за вас ? Або хіба в Павлове ім’я ви христилися? 14. Дякую Богові, що я нікого з вас не христив, крім Крисла та Ґая, 15. щоб не сказав хто, що ви були хрищені в моє ім’я. 16. Христив я теж дім Стефани; і більш не знаю, чи христив я кого іншого.
17. Христос бо послав мене не христити, а благовістити, і то не мудрістю слова, щоб хрест Христа не став безуспішним. 18. Бо слово про хрест – глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа.
Послання Апостола Якова 5, 10-20.
10. Браття, візьміть за приклад страждання й довготерпіння пророків, що говорили іменем Господнім. 11. Глядіть: ми називаємо блаженними тих, що зносять страждання. Ви чули про страждання Іова і знаєте, який кінець мав він від Господа: Господь бо повний жалю і милосердя.
12. А перш за все, брати мої, не кляніться ні небом, ні землею, ні якою іншою клятвою. Хай ваше «так» буде «так» і ваше «ні» – «ні», щоб вам під суд не впасти.
13. Страждає хто між вами? Хай молиться. Радіє хто? Хай псалми співає. 14. Нездужає хто між вами? Хай прикличе пресвітерів церковних і хай вони моляться над ним, помазавши його єлеєм в ім’я Господнє. 15. Молитва віри спасе недужого, і Господь його підійме; і як він вчинив гріхи, вони йому простяться. 16. Сповідайте, отже, один одному гріхи ваші і моліться один за одного, щоб вам видужати. Ревна молитва праведника має велику силу. 17. Ілля був чоловік такий самий, як ми; він став молитися, щоб дощу не було, і не було на землі дощу три роки та шість місяців. 18. Потім він знову став молитися, і небо дало дощ, і земля вродила плід свій.
19. Мої брати, коли хто з вас відступить від правди і коли хто його наверне, 20. хай знає, що той, хто навернув грішника з хибної його дороги, спасе його дущу від смерти і силу гріхів покриє.
Євангеліє від Матея 14, 14-22.
14. Того часу, побачив Ісус силу народу і змилосердився над ними та вигоїв їхніх недужих. 15. Як же настав вечір, підійшли до нього його учні й кажуть:
– Пустинне це місце та й час минув уже. Відпусти людей, нехай ідуть по селах та куплять собі поживи.
16. Ісус сказав їм:
– Не треба їм відходити: дайте ви їм їсти.
17. Вони ж мовлять до нього:
– Ми маємо тут тільки п’ять хлібів і дві риби.
18. Тоді він каже:
– Принесіть мені їх сюди.
19. І велівши народові сісти на траві, взяв п’ять хлібів і дві риби, підвів очі до неба, поблагословив і розламав хліби і дав учням, а учні – людям. 20. Всі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, дванадцять кошів повних. 21. Тих же, що їли, було яких п’ять тисяч чоловік, окрім жінок та дітей.
22. І зараз же заставив учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як відпускав народ.
Євангеліє від Луки 4, 22-30.
22. Того часу дивувалися люди словам ласки, що виходили з уст Ісусових, і говорили:
– Чи він не син Йосифа?
23. Він сказав їм:
– Ви, певно, скажете мені цю приповідку: лікарю, вилікуй себе самого. Про що ми чули, що сталося в Капернаумі, зроби те й тут у твоїй батьківщині.
24. І він додав:
– Істинно кажу вам: ніякого пророка не приймають у його батьківщині. 25. Та я вам кажу по правді: багато вдів було в Ізраїлі за днів Іллі, як зачинилось було небо на три роки й шість місяців, і великий голод лютував по всьому краю; 26. однак ні до однієї з них не був посланий Ілля, тільки в Сарепту, що в Сидон-краю, до вдови жінки. 27. Та й прокажених теж в Ізраїлі було чимало за пророка Єлисея; однак ніхто з них не очистився, крім сирійця Наамана.
28. Почувши це, всі в синагозі сповнилися люттю 29. і, вставши, вигнали його геть за місто і вивели на край гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб скинути його додолу. 30. Та він, пройшовши серед них, пішов далі.
Матея 14, 19: “Взяв п’ять хлібів і дві риби, підвів очі до неба, поблагословив і розламав хліби і дав учням, а учні – людям”.
Чудо множення хлібів і риби розповідає нам не тільки про могутність Сина Божого, а й про те, що Він, маючи абсолютну силу і владу, був по-особливому людяним.
Його дбайливість про людей, які, слухаючи проповіді, навіть не могли уявити, Хто перед ними, засвідчує, що яким би не був твій соціальний статус, твоя влада, ти не можеш забувати про своїх ближніх. Зважте, Ісус подбав не лише про духовну поживу, а й про те, щоб втомлені і зголоднілі люди не відчули дискомфооту.
Так і в нашому житті, знаходячи поживу для свого духа, ми матимемо все необхідне, щоб не відчувати дискомфорту. Адже усвідомлення того, що має правдиву цінність, дає нам змогу розуміти, що для нашого щастя насправді не потрібні якісь безмірні багатства, а лише вміння насолоджуватися всім тим, що маємо щодня.
