Перше Послання Апостола Павла до Корінтян 9, 2-12.
2. Браття, ви достовірний доказ у Господі мого апостольства. 3. Ось моя оборона перед тими, що мене судять. 4. Хіба ми не маємо права їсти й пити? 5. Хіба ми не маємо права водити сестру – жінку, як інші апостоли, брати Господні і Кифа? 6. Чи може, один я і Варнава не маємо права на те, щоб не працювати? 7. Хто коли своїм коштом служив у війську? Хто садить виноградник і не їсть із нього плоду? Хто пасе стадо і не живиться молоком від стада?
8. Хіба я говорю тільки як людина? Хіба й закон не каже цього? 9. Таж у законі Мойсея написано: Не зав’язуй рота волові, коли молотить. Чи Бог турбується про волів? 10. Чи, може, ради нас говорить? Бож ради нас написано, що хто оре, мусить орати в надії і хто молотить, молотить теж у надії, що матиме щось з того. 11. Коли ми сіяли у вас духовне, чи то велика річ, коли жатимемо у вас тілесне? 12. І коли інші мають це право над вами, чому не більше ми? Та ми не користуємося цим правом, але весь час терпимо, щоб не робити ніякої перешкоди Євангелію Христа.
Євангеліє від Матея 18, 23-35.
Сказав Господь притчу оцю:
23. Царство небесне похоже на царя, що хотів звести рахунки з слугами своїми. 24. Коли він розпочав зводити рахунки, приведено йому одного, що був винен десять тисяч талантів. 25. А що не мав той чим віддати, пан велів продати його, жінку, дітей і все, що він мав, і віддати. 26. Тоді слуга, впавши йому до ніг. поклонився лицем до землі й каже:
– Потерпи мені, пане, все тобі верну.
27. І змилосердився пан над тим слугою, відпустив його й подарував йому борг той. 28. Вийшовши той слуга, здибав одного з своїх співслуг, який винен був йому сто динарів, схопив його й почав душити його, кажучи:
– Верни, що винен.
29. Співслуга його впав йому в ноги й почав його просити. Потерпи мені, я тобі верну. 30. Та той не хотів; пішов і кинув його в темницю, аж поки не верне борг. 31. Коли товариші його побачили, що сталось, засмутились вельми, пішли до свого пана й розповіли йому про всю справу. 32. Тоді пан покликав його і сказав йому:
– Слуго лукавий! Я простив тобі ввесь борг той, бо ти мене благав. 33. Чи не слід було й тобі змилосердитись над твоїм товаришем, як я був змилосердився над тобою?
34. І розгнівавшись його пан, передав його катам, аж поки не верне йому всього боргу.
35. Отак і мій Отець небесний буде чинити вам, якщо кожний з вас не прощатиме братові своєму з серця свого.
Коли ми просимо Бога бути до нас милосердним, але в той же час не маємо милосердя до свого ближнього, то стаємо подібними до лукавого слуги, який хотів обійти закон милосердя.
У своєму житті кожен з нас отримує багато дарів – від Бога і від людей. І ці дари мають тривати і далі, коли ми продовжуватимемо дарувати. Іти до сповіді, тримаючи на когось образу, не варто. Бо Господеві не так важливо, чи ми пробачили кривднику, але для нас самих важливо – чи ми змогли пробачити, що прийняти прощення від Бога.
Ми іноді хочемо собі думати, що матеріальні речі не мають стосунку до духовних. Але ж в Господі все єдине, бо Він створив світ саме таким. Матеріальні речі, як-от гроші, влада тощо є інструментами для досягнення духовних цілей. Бо ми можемо, наприклад, пожертвувати частину своєї зарплатні хворим, потребуючим, послужити іншим своїми навиками чи просто присвятити час або молитву іншому.
Ми потребуємо дарувати самих себе ближнім, щоби врятувати душі від запустіння.
