Послання Апостола Павла до Филип’ян 1, 8-14.
8. Браття, Бог мені свідок, як тужу за всіма вами любов’ю Христа Ісуса. 9. Молюся і про те, щоб любов ваша дедалі більш і більш зростала у досконалім знанні та в усякому досвіді, 10. щоб ви могли розсліджувати, що ліпше, і щоб ви були чисті й бездоганні в день Христа, 11. повні плодів праведности, які маємо через Ісуса Христа на славу й хвалу Божу.
12. Бажаю, брати, щоб ви знали, що те, що мені сталося, вийшло радше на користь євангелія, 13. бож вістка, що я у кайданах за Христа, стала відома в цілій преторії та й усім іншим; 14. і більшість братів, яким мої кайдани додали сміливости в Господі, ще більш набрались відваги безстрашно возвіщати слово Боже.
Євангеліє від Луки 5, 12-16.
12. Того часу, як Ісус був в однім з міст, з’явився чоловік, увесь у проказі. Побачивши Ісуса, упав він ниць і став його благати:
– Господи, якщо хочеш, можеш мене очистити.
13. Ісус простягнув руку, доторкнувсь до нього і каже:
– Хочу, очисться!
14. І вмить покинула його проказа. І наказав йому:
– Нікому не говори, але йди та покажись священикові і принеси дар за твоє очищення, як наказав Мойсей, їм на свідоцтво.
15. Чутка про нього ширилась дедалі більше, і сила людей збігалася, щоб його почути й вилікуватись від своїх недуг. 16. Та він відходив у місця самітні й молився.
Як часто ми звертаємося до Бога у своїх молитвах з проханнями? Мабуть, щодня.
І здебільшого наші прохання – це “я хочу, щоб”. Ми просимо Бога, але при тому навіть не згадуємо запитати Його, чи хоче Він нам допомогти.
Нещасний прокажений падає ниць і благає про зцілення. Так, безумовно, він дуже цього хоче, але каже: зціли, якщо хочеш. Іншими словами, Твоя воля і Твоє бажання, Господи, є передусім. Не моє бажання.
Ця особлива історія чуда показує нам, наскільки важливо бути у вірі смиренним, довіряючи Богові все і завжди, як важливо поставити Бога на чільне місце, а не себе. Бо ми занадто часто служимо якраз собі, а не Творцеві, чуємо себе, а не Його голос.
