До Солунян першого послання святого апостола Павла читáння.
1. Павло, Сильван і Тимотей солунській Церкві, що в Бозі Отці й Господі Ісусі Христі: благодать вам і мир.
2. Ми дякуємо Богові завжди за всіх вас, коли згадуємо вас у наших молитвах. 3. Маємо в пам’яті безперестанку вашу діючу віру, труд вашої любови та терпеливість вашої надії на Господа нашого Ісуса Христа перед Богом і Отцем нашим, 4. знаючи, люблені Богом брати, про ваше вибрання, 5. бо наша євангельська проповідь до вас була не тільки у слові, але і в силі, і в Дусі Святім, та в повнім переконанні. Ви знаєте, як ми поводилися між вами ради вас.
Євангеліє від Луки 10, 22-24.
Сказав Господь своїм учням:
22. Все дав мені Отець мій, і ніхто не знає, хто Син, крім Отця, і хто Отець, крім Сина, та кому Син схоче відкрити.
23. Потім, звернувшися до учнів, промовив:
24. – Щасливі очі, які бачать, що ви бачите. Кажу бо вам, що багато пророків і царів хотіли бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули.
Чи щасливі твої очі, чи бачать вони Ісуса?
Так, як колись учні, апостоли, прості і знатні люди – дві тисячі років тому?
Насправді, мабуть, не лише сучасникам адресовані слова Ісуса. Очевидно, ті, хто знав Ісуса за життя, був свідком Його чудес та навчання пізнали Живого Бога у людському тілі. Однак сьогодні наші очі можуть побачити Ісуса, як і тоді.
Побачити через віру. І це ще більше щастя – вірити, не бачачи фізично. Бо іноді фізичний зір не дозволяє нам бачити чогось глибшого і потрібнішого.
Віра робить нас щасливими, бо завдяки їй ані час, ані будь-які інші обмеження не мають сили. Коли ми віримо, що Бог тут, поруч – Він тут, поруч, Він чує нас.
