До Солунян другого послання святого апостола Павла читáння.
6. Браття, наказуємо вам в ім’я Господа нашого Ісуса Христа уникати кожного брата, який живе в ледарстві, не за переданням, що ви прийняли. 7. Самі бо знаєте, як треба нас наслідувати: ми бо не були ледачими між вами 8. і не їли ні в кого дармо хліба, але вдень і вночі тяжко та гірко працювали, щоб не бути тягарем нікому з вас. 9. Не щоб ми не мали на це права, але щоб дати вам зразок, як нас наслідувати. 10. Бо коли ми були у вас, ми вам наказували: як хто не хоче працювати, хай не їсть.
11. Бо чуємо, що деякі у вас живуть у ледарстві й не роблять нічого, лиш байдикують. 12. Таким наказуємо й велимо Господом нашим Ісусом Христом спокійно працювати і їсти хліб, що самі заробили. 13. Ви ж, брати, не втомлюйтеся добро чинити.
14. Коли хто не послухається нашого слова, що в цім листі, затавруйте такого й не приставайте з ним, щоб його засоромити. 15. Однак за ворога його не вважайте, лише наставте як брата.
16. Сам же Господь миру нехай дасть вам мир завжди й усяким способом. Господь – з усіма вами.
17. Привіт моєю, Павловою, рукою. Це знак у кожнім моїм посланні, так пишу.
18. Благодать Господа нашого Ісуса Христа з усіма вами.
Ап.: Апостол: 1 Кор. 131 зач.; 4, 9-16.
До Корінтян першого послання святого апостола Павла читáння.
9. Браття, Бог поставив нас, апостолів, останніх, немов призначених на страту; ми бо стали видовищем і світові, і ангелам, і людям. 10. Ми нерозумні Христа ради, ви у Христі розумні, ми немічні, ви сильні; ви славні, ми без слави. 11. До цього часу ми голодні і спраглі, і нагі, нас б’ють, ми скитаємось; 12. ми трудимося, власними руками; нас ображають, і ми благословляємо; нас гонять, і ми терпимо; 13. нас лають, і ми доброзичливі; ми стали сміттям світу, викидками всіх аж досі.
14. Пишу це не щоб осоромити вас, але щоб як дітей моїх улюблених навести на розум. 15. Бо хоч би ви мали тисячі учителів у Христі, але батьків небагато, я бо вас породив через Євангеліє у Христі Ісусі. 16. Благаю, отже, вас: Будьте моїми наслідувачами, як і я Христа.
__________
Алилуя, глас 1: Ісповідять небеса чуда Твої, Господи, і істину Твою в церкві святих (Пс. 88,6).
Стих: Бог прославлюваний на раді святих (Пс. 88,8).
__________
Ряд.: Євангеліє: Лк. 73 зач.
Євангеліє від Луки 13, 31-35.
31. В той час приступили до Ісуса деякі фарисеї і сказали йому:
– Вийди і йди звідси, бо Ірод хоче тебе вбити.
32. Він сказав їм:
– Ідіть і скажіть тому лисові: ось виганяю бісів і зціляю сьогодні й завтра, третього ж дня скінчуся. 33. Однак сьогодні, завтра й ще наступного дня я мушу простувати далі, бо не годиться, щоб пророк загинув поза Єрусалимом.
34. Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе! Скільки разів я хотів зібрати твоїх дітей, мов квочка своїх курчат під крила, та ви не хотіли! 35. Ось лишається вам ваш дім. Кажу вам: не побачите мене, аж поки не настане день, коли скажете: благословен, що приходить в ім’я Господнє!
Ап.: Євангеліє: Йо. зач. 5.
Євангеліє від Йоана 1, 43-51.
43. В той час вирішив Ісус піти в Галилею. І найшовши Филипа, мовив до нього:
– Іди за мною.
44. А був Филип з Витсаїди, з міста Андрія та Петра. 45. Зустрів Филип Натанаїла і сказав до нього:
– Ми найшли того, про якого писав Мойсей у законі і пророки – Ісуса, сина Йосифа, з Назарету.
46. Натанаїл сказав йому:
– Що доброго може бути з Назарету?
Мовив до нього Филип:
– Прийди й подивися.
47. Ісус, побачивши, що до нього надходить Натанаїл, сказав про нього:
– Ось справжній ізраїльтянин, в якому нема лукавства.
48. Натанаїл сказав:
– Звідкіль ти мене знаєш?
Сказав Ісус і промовив до нього:
– Перше ніж Филип тебе покликав, я тебе бачив, як був єси під смоковницею.
49. Натанаїл відповів йому:
– Учителю, ти – Син Божий, ти – цар Ізраїля.
50. Ісус у відповідь сказав йому:
– Тому що я мовив до тебе: я бачив тебе під смоковницею – віруєш. Побачиш більше, ніж те.
51. І сказав до нього:
– Істинно, істинно кажу вам: побачите небеса відкриті і ангелів Божих, як вони возходять та сходять на Сина чоловічого.
Нам важливо слухати іншого, а не лише себе.
Особливо сьогодні, коли центр усього – я і мої потреби. Нас настільки переконують у власній самодостатності, що слова інших, навіть близьких і важливих для нас людей стають для нас неприйнятними.
Чого він чи вона дозволяє собі говорити мені, як жити? Яке має право? Насправді ми завжди маємо бути відкриті до думки іншого і якщо це наш брат чи сестра в Христа – вони не лише мають право, але й обов’язок вказати нам на наші помилки, застерегти, виправдати.
Конструктивна критика від доброзичливої людини – це справжнє багатство, бо часто саме вона допомагає вирішити багато проблем. Бо лиш-но ми замикаємось на собі – ризикуємо зійти з правильного шляху.
