До Ефесян послання святого апостола Павла читáння.
11. Браття, пам’ятайте, ви, колись погани тілом, яких ті, що звуться «обрізанням», довершеним рукою на тілі, звуть «необрізанням», 12. що ви того часу були без Христа, відлучені від прав ізраїльського громадянства і чужі заповітам обітниці, без надії і без Бога в цьому світі. 13. Тепер же ви в Христі Ісусі, що колись були далекі, стали близькі кров’ю Христа.
Мчч.: Апостол: Еф. 233 зач.; 6, 10-17.
До Ефесян послання святого апостола Павла читáння.
10. Браття, кріпіться в Господі та в могутності його сили. 11. Одягніться в повну зброю Божу, щоб могли дати відсіч хитрощам диявола. 12. Нам бо треба боротися не проти тіла й крови, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в небесних просторах. 13. Тому візьміть зброю Божу, щоб за лихої години ви могли протистати і, перемігши все, міцно стояти. 14. Стійте, отже, підперезавши правдою бедра ваші, вдягнувшись у броню справедливости 15. і взувши ноги в готовість, щоб проповідувати євангеліє миру. 16. Над усе візьміть щит віри, яким зможете згасити всі вогненні стріли лукавого. 17. Візьміть також шолом спасіння і меч духовний, тобто слово Боже.
__________
Євангеліє від Луки 13, 18-29.
18. Сказав Господь притчу оцю:
На що схоже царство Боже?
19. До чого б мені його прирівняти? Воно схоже на гірчине зерно, що чоловік взяв і кинув у город свій, і воно вигналось і стало великим кущем, і птаство небесне гніздиться у його гілляках.
20. І знову промовив:
21. До чого мені прирівняти царство Боже? Воно схоже на закваску, яку жінка взяла й поклала в три мірки борошна, аж поки все не скисне.
22. Ісус проходив через міста та через села, навчаючи й простуючи до Єрусалиму. 23. Хтось сказав до нього:
– Господи, чи мало буде тих, що спасуться?
Він відповів їм:
24. – Намагайтеся ввійти через тісні двері, багато бо, кажу вам шукатимуть ввійти, але не зможуть. 25. І як господар устане й замкне двері, ви ж зостанете надворі й почнете стукати у двері та казати: Господи, відчини нам! – він відповість вам: не знаю вас, звідкіль ви. 26. Тоді ви почнете казати: ми їли й пили перед тобою, і ти навчав нас на майданах наших. 27. Та він відповість: кажу вам – не знаю вас, звідкіль ви; геть від мене всі ви, що чините неправду!
28. Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака та Якова й усіх пророків у царстві Божім, самих же себе вигнаних геть. 29. Прийдуть тоді зі сходу й зі заходу, з півночі й з півдня, і возсядуть на бенкеті в царстві Божім.
Євангеліє від Луки 21, 12-19.
12. Сказав Господь своїм учням:
Стережіться людей, що на вас накладуть руки й переслідувати будуть, і волочитимуть по синагогах та по тюрмах, водитимуть перед царів і правителів з-за імени мого. 13. І це дасть вам нагоду свідчити про мене. 14. Візьміть собі до серця, що вам не треба готуватися наперед, що маєте відповідати, 15. я бо дам вам слово й мудрість, якій ніхто з ваших противників не зможе протиставитись і перечити.
16. Вас видадуть батьки, брати, рідні й друзі, і декому з вас смерть заподіють. 17. Вас будуть ненавидіти всі за моє ім’я. 18. Але й волос з голови у вас не пропаде. 19. Вашою терпеливістю спасете душі ваші.
Ввійти у вузькі двері…
Сучасний світ побудований так, щоби якомога більше спростити увесь наш побут, все працює для того, щоби знаходити мало не миттєве вирішення того чи іншого питання.
Однак для духовного виміру нашого життя не діють закони спрощення, щоби сталось бажане тут і зараз. Іти до Бога – це дуже часто іти від себе самого, від свого егоїзму, непогамованих бажань, іти дорогою довгою, повільно, вдумливо, зупиняючись для тиші, перепочинку. Культура миттєвого доступу до благ цивілізації позбавляє нас вдумливого і покрокового пережиття того, що є зараз.
Йти у вузькі двері – це зусилля, бо можливо, щоб влізти в них слід багато мотлоху залишити в переддвер’ї. Широкі двері приймуть нам з усім, але куди вони ведуть?
