Псалом 22
Господь – мій пастир:* нічого мені не бракуватиме.
На буйних пасовиськах він дає мені лежати;* веде мене на тихі води.
Він відживляє мою душу,* веде мене по стежках правих імени ради свого.
Навіть коли б ходив я долиною темряви, – я не боюся лиха, бо ти зо мною.* Жезло твоє й палиця твоя – вони дають мені підтримку.
Готуєш стіл для мене перед моїми противниками;* ти голову мою помазав миром, переливається мій кубок.
Добрість і милість будуть мене супроводити усі дні життя мого,* і житиму в домі Господнім по віки віків.
–
Свято Богоявлення, до якого готує нас сьогоднішній день, – це пригадування нам, людям, ще раз і ще раз: Бог – Любов, яка не знає меж і умов.
Бо Син Божий приходить хреститися від людини, хоч сам не мав жодного бруду, вкотре підкреслюючи, як сильно любить нас і шанує. Йде в йорданські води не щоб обмитися самому, але змити всі гріхи кожного з нас.
Бог – наша пристань. Життя нашого Спасителя – безнастанне нагадування, як сильно ми люблені.
Нехай нашим прагненням буде збагнути таємницю Божої Любові до нас, прийнявши її як безмежний дар.
