Святе Письмо з розважанням на 14 липня

До Римлян послання святого апостола Павла читáння.

Рим. 121 зач.; 16, 17-24.

17. Браття, благаю вас, остерігайтеся тих, що ширять незгоди і зневіру проти науки, якої ви навчились, і уникайте їх, 18. бо такі служать не Господеві нашому Христові, а власному череву, і милими та солодкими словами зводять серця простодушних. 19. Ваша слухняність дійшла до всіх. Ви моя радість, але я хочу, щоб ви були мудрі в доброму і чисті від зла. 20. Бог же миру роздавить незабаром сатану під вашими ногами. Благодать Господа нашого Ісуса Христа з вами.

21. Вітає вас мій співробітник Тимотей, як також Лукій, Ясон та Сосипатр, мої родичі. 22. Вітаю вас у Господі я, Тертій, що написав цього листа. 23. Вітає вас Ґай, гостинний для мене і всієї Церкви. 24. Вітає вас Ераст, скарбник міський, і брат Кварт. Благодать Господа нашого Ісуса Христа з усіма вами. Амінь.

Від Матея святого Євангелія читáння.

Мт. 51 зач. 13, 10-23.

10. В той час приступили учні до Ісуса і сказали до нього: Чому ти притчами говориш до народу?

11. Він у відповідь сказав їм:

– Тому, що вам дано знати тайни царства небесного, а тим не дано. 12. Бо хто має, тому дасться, і він надто буде мати; а в того, хто не має, візьмуть і те, що має. 13. Я тому говорю до них у притчах, що вони, дивлячись, не бачать і, слухаючи, не чують і не розуміють.

14. На них збувається пророцтво Ісаї, що каже:

Слухом почуєте, та не, зрозумієте,
і, дивлячись, не побачите,
15. бо серце в цього народу затовстіло. 
Вони на вуха тяжко чують 
і зажмурили свої очі, 
щоб не бачити очима, 
і вухами не чути, 
і не зрозуміти серцем, 
та не навернутись, щоб я зцілив їх.

16. Ваші ж очі щасливі, бо бачать; та й ваші вуха, бо чують. 17. Істинно кажу вам: багато пророків і праведних хотіли бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули.

18. Слухайте, отже, притчу про сіяча:

19. До кожного, хто чує слово царства і його не розуміє, приходить лукавий і викрадає те, що посіяне в його серці. Це той, хто був прийняв насіння край дороги.

20. А той, хто був прийняв його на кам'янистім ґрунті, це той, що чує слово і зараз же з радістю його приймає, 21. але він коріння в собі не має, непостійний, і коли настане яка скрута чи переслідування задля слова, він швидко зневірюється.

22. А той, хто прийняв його між тернину, це той, хто слухає слово, але турботи цього світу та омана багатства заглушують те слово, і воно не приносить плоду.

23. Той же, нарешті, хто прийняв його на добрій землі, – це той, хто слухає і розуміє слово, і плід приносить; і приносить один у сто разів, інший у шістдесят, ще інший у тридцять.

Св. ап. Акили Мт. 51 зач.; 13, 10-23.
Відповідаючи на поставлене учнями запитання, Ісус подає цитату з пророка Ісаї, а тоді звертає увагу учнів на них самих. І перше, що вони чують, то про те, що їхні очі і вуха є щасливими. У грецькому тексті євангелист використовує іменник макаріос (Μακάριος), що може бути перекладено українською щасливий. Проте, грецьке поняття має свої особливості. Макаріос – це та людина, яка перебуває у Божій благодаті і в цьому стані вона відчуває щастя, радість, мир, які не залежать від зовнішніх чинників. Ісус вказує на стан очей і вух, немовби підкреслює, що це щастя ще поки не стосується повноти людського буття його учнів, але вони вже бачать і чують того, хто є джерелом того щастя.  

Чому ж він обмежується тільки очима і вухами? Чому не говорить про щастя серця? Про щастя людини в цілому? Відповідь знаходимо у поясненні притчі. І тут все більше виходить на перший план єврейське розуміння щастя, яке більше стосується правильних життєвих виборів, праведного життя і добробуту. Щастя походить від виборів, які робить людина, а це, згідно Святого Писання, є рівень серця. Саме тому Ісус вказує, що як тільки його слово потрапляє у серце, то одразу відбуваються різноманітні дійства. Першим прикладом є чітко і виразно описано випадок діяльності лукавого, який приходить і краде. Він не перебуває в серці, він приходить ззовні. Ісус торкається відповідальності людини стосовно того, кого і що вона впускає у власне серце. Адже, даючи можливість ввійти лукавому, людина  наражає себе на небезпеку втрати того, що походить від Бога. Це сталося з Адамом, це сталося з людиною, це є дійсність, якою живе людина. Ісус представляє різні рівні узалежнення людини від лукавого. Від крайньо-негативного, коли людина навіть не усвідомлює того, що Бог продовжує сіяти, до крайньо-позитивного, коли людина уможливлює щедрий плід засіяному Слову.

Поміж тими крайніми позиціями є виділено ще дві. І хоча йдеться про надання людиною можливості зросту Слова, проте, ці можливості все ж тимчасові, і коли  настають періоди скрути, переслідувань, турботи, коли людина приймає за важливе те, що є тільки оманою, тобто багатство, то тоді такий спосіб життя не дає можливості приношення Словом плоду у житті людини. 
Ми є учнями Ісуса, а тому маємо щасливі очі і вуха. Він продовжує давати нам бачити себе під видом хліба і вина, продовжує говорити через Святе Писання і святих людей. Але ми є все ж більш щасливі від тогочасних слухачів Ісуса, адже, він дав нам ще й свого Святого Духа, що у нашому серці створює розуміння Слова і готує умови для зросту і плоду.

Отче, в ім’я твого Сина твоїм Духом переміни, в спосіб, який ти хочеш, як наше кам’яне серце на таке, що буде здатне приймати і зрощувати, так і всі наші члени, щоб приносили плід твого Слова у Святому Дусі тобі на славу. Щоб інші люди, бачивши наші добрі вчинки, тобою зроджені і в тобі здійснені, також приєдналися до прослави тебе, нашого Творця, Спасителя і Доброчинця.