Діянь святих апостолів читáння.
23. Тими днями, як апостолів відпустили, вони прибули до своїх і розповіли, що первосвященики й старші до них сказали. 24. Ці, вислухавши, однодушно піднесли голос до Бога й сказали:
– Владико! Ти створив небо і землю, і море, і все, що в них є. 25. Ти сказав Духом Святим через уста батька нашого Давида:
Чого заметушилися погани
й задумали народи марне?
26. Царі землі зібралися,
і князі зійшлися докупи
на Господа і на помазаника його.
27. Зійшлися бо справді у цім місті проти слуги твого святого Ісуса, якого ти помазав, Ірод і Понтій Пилат з поганами й людьми ізраїльськими 28. зробити те, що твоя всемогутність і мудрість уже наперед були постановили, щоб сталося. 29. І нині, Господи, глянь на їхні погрози й дай твоїм слугам з повною сміливістю проповідувати твоє слово. 30. Простягни твою руку на вилічення, нехай стаються знаки й чудеса іменем святого слуги твого Ісуса.
31. І як вони молилися, затряслось те місце, де вони зібралися, і всі сповнилися Святим Духом, і сміливо звіщали слово Боже.
Ап.: Апостол: Ді. 29 зач.; 12, 1-11.
Діянь святих апостолів читáння.
1. В тих днях цар Ірод підняв руку, щоб гнобити деяких із Церкви. 2. Він убив мечем Якова, брата Іванового. 3. Побачивши, що це подобалося юдеям, він завзявся також схопити Петра. То були дні Опрісноків. 4. Схопивши його, він посадив його у в’язницю і передав чотирьом чвіркам вояків, щоб стерегли його, бажаючи вивести його перед народ по Пассі. 5. І стерегли Петра у в’язниці, а Церква молилася ввесь час Богові за нього.
6. Коли ж Ірод намірявся вивести його, Петро, закутий у два ланцюги, спав тієї ночі між двома вояками, а сторожі при дверях стерегли в’язницю. 7. Нараз з’явився ангел Господній, і у в’язниці засяяло світло. Він, вдаривши злегка Петра у бік, збудив його, кажучи:
– Вставай чимскорше!
І ланцюги впали з рук у нього.
8. – Підпережися і надінь свої сандали.
Він зробив так. Знову сказав до нього:
– Накинь на себе плащ і йди за мною.
9. Вийшов Петро й ішов за ним; не знав, чи то правда, що робив ангел; думав, що видіння бачить. 10. Минули вони першу варту й другу, і прийшли до залізної брами, що веде в місто; вона сама собою їм відчинилась. Вийшли вони та пройшли одну вулицю, і ангел нараз відступив від нього.
11. Тоді Петро, опам’ятавшись, мовив:
– Тепер я справді знаю, що Господь послав ангела свого й вирвав мене з руки Ірода й від усього, чого так ждав юдейський народ.
__________
Від Йоана святого Євангелія читáння.
Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли:
24. Істинно, істинно кажу вам: хто слухає моє слово й вірує в того, хто послав мене, живе життям вічним і на суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя.
25. Істинно, істинно кажу вам: надходить час, ба вже й тепер він, коли померлі почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть. 26. Бо як Отець має життя у собі, так і Синові дав, щоб мав життя у собі, 27. і дав йому владу суд чинити, бо він – Син чоловічий. 28. Не дивуйтеся тому, бо надходить час, коли всі, що у гробах, почують його голос 29. і вийдуть ті, що чинили добро, на воскресіння життя, а ті, що чинили зло, на воскресіння суду. 30. Не можу я нічого діяти від себе самого; я суджу так, як чую, і суд мій справедливий, бо я шукаю не моєї волі, але волі того, хто послав мене.
Ап.: Євангеліє: Лк. 17 зач. 5, 1-11.
Від Луки святого Євангелія читáння.
1. Одного разу, коли стояв Ісус біля Генезаретського озера, 2. побачив два човни, що стояли край озера; рибалки вийшли з них і полоскали сіті. 3. Він увійшов в один з човнів, що належав Симонові, і попросив його відплисти трохи від землі, а сам, сівши, з човна почав народ навчати.
4. Коли він перестав говорити, сказав до Симона:
– Відчали на глибінь і закиньте ваші сіті на ловитву.
5. Озвався Симон і каже:
– Наставнику, всю ніч ми трудились і нічого не піймали, але на твоє слово закину сіті.
6. Так вони й зробили, і піймали велику силу риби, і їхні сіті почали рватися. 7. Тоді вони кивнули до своїх товаришів, що були в другім човні, щоб ті прийшли й помогли їм. Прийшли вони й наповнили обидва човни, аж почали потопати.
8. Побачивши це Симон Петро, припав до стіп Ісуса й каже:
– Іди від мене, Господи, бо я грішний чоловік.
9. Жах бо великий огорнув його й усіх, що були з ним, від ловитви риб, що їх піймали, 10. як також і Якова та Івана, синів Заведея, які були спільниками Симона. Ісус промовив до Симона:
– Не бійся! Віднині будеш ловити людей.
11. І витягши човна на берег, кинули все й пішли слідом за ним.
Життя апостола Петра, про події якого читаємо з євангельських уривків, – це неймовірна історія про зустріч людини з Богом.
Коли ситуації здаються нам безвихідними, у Бога завжди є план і Він пропонує його людині. Іноді той шлях здається щонайменше нелогічним, як от заклик закинути сіті, якщо риболовля була безрезультатною. Тоді ще Симон робить дуже просте, але сповнене довіри рішення: він не сперечається з Ісусом, хоча сам – досвідчений рибалка. Він каже: Ти просиш – я зроблю.
Ох, як багато віри в цих словах! Як часто ми потребуємо цього в своєму житті: попри свій досвід і знання зробити так, як каже Бог, іноді навіть незрозуміло навіщо.
Бог мав план і вивів Петра з в’язниці перед смертю, пославши свого Ангела. Невже ми досі сумніваємось, що Бог не зможе вирішити нашу життєву ситуацію?
