До Римлян послання святого апостола Павла читáння.
18. Браття, гнів Божий відкривається з неба на всяку безбожність і несправедливість людей, які правду держать у несправедливості; 19. тому що те, що можна відати про Бога, їм явне, бо Бог їм об’явив. 20. Невидиме бо його, від початку .сотворення світу, роздумуванням над творами, стає видимим: його вічна сила і божество, так що нема їм оправдання. 21. Бо, пізнавши Бога, не як Бога прославляли або дякували йому, але осуєтились у своїх мізкуваннях, затьмилось їх нерозумне серце. 22. Називаючи себе мудрими, стали дурними 23. і перемінили славу нетлінного Бога на подобу, що зображує тлінну людину, птахів, чотироногих і гадів.
24. Тому й видав їх Бог на поталу похотей їхнього серця на нечистоту, щоб вони самі сквернили власні тіла між собою. 25. Вони замінили Божу правду на неправду і воздавали честь, і служили творінню, замість Творцеві, котрий благословен повіки. Амінь. 26. Тому то видав їх Бог пристрастям ганебним, бо їхні жінки змінили природні зносини на протиприродні; 27. так само і чоловіки, лишивши природні зносини з жінкою, запалали своєю пожадливістю один до одного, чинячи ганьбу, чоловіки на чоловіках, і приймаючи на собі самих належну плату свого блуду.
Від Матея святого Євангелія читáння.
20. Сказав Господь своїм учням: коли ви своєю праведністю не перевищите книжників та фарисеїв, не ввійдете в царство небесне.
21. Ви чули, що було сказано стародавнім: не вбивай; і коли хто уб’є, той підпаде під суд. 22. А я кажу вам, що кожний, хто гнівається на брата свого, підпаде під суд. Хто ж скаже братові: нікчема! – той підпаде під верховний суд. А хто скаже: дурень! – той впаде у вогонь пекельний.
23. Коли, отже, приносиш на жертовник дар твій і там згадаєш, що твій брат має щось на тебе, 24. зостав там перед жертовником твій дар; піди, помирись перше з твоїм братом і тоді прийдеш і принесеш дар твій.
25. Мирися з твоїм противником швидко, коли ти ще з ним у дорозі, щоб противник часом не видав тебе судді, а суддя возному, щоб тебе не вкинули в темницю. 26. Істинно кажу тобі: не вийдеш звідти, доки не заплатиш останнього шага.
Рм. 1, 18-27. «Бо гнів Божий відкривається з неба на всяку безбожність і несправедливість людей»
Для нас видається дивним, що Бог, який є Любов’ю, може ненавидіти. Господь, що віддав своє життя за всіх, навіть за тих, які були ще грішниками, водночас ненавидить цих грішних людей. Звичайно, коли апостол вживає слово «ненавидить», він має на увазі, що Бог не хоче «видіти» такої постави людини, яка відкривається на гріх замість відкритися на добро.
Бог не змушує нас любити Його, жити свято і праведно, не кличе насилу до Неба. Бо ж у реальному житті як ми хочемо, так і живемо. Але водночас Бог ніколи не погоджується на наш гріх. Господу боляче, коли ми грішимо, не лише тому, що наш гріх Його ображає, а тому, що віддаляє нас від Нього, від Любові. Господь зі своєї любові до нас віддав своє життя, Він хоче нашого освячення і спасення як найбільшого можливого добра для кожної душі!
Владика Венедикт Алексійчук
