До Римлян послання святого апостола Павла читáння.
14. Браття, коли погани, що не мають закону, з природи виконують те, що законне, вони, не маючи закону, самі собі закон; 15. вони виявляють діло закону, написане в їхніх серцях, як свідчить їм їхня совість і думки, то засуджуючи їх, то оправдуючи, 16. в день, коли Бог, згідно з моїм євангелієм, судитиме тайні вчинки людей через Ісуса Христа.
17. Та коли ти, що звешся юдеєм, що опираєшся на закон і хвалишся Богом, 18. ти, що знаєш його волю і, навчившись із закону, розбираєш, що краще, 19. упевняєш себе, що ти провідник сліпих, світло тих, що в темряві, 20. виховник невігласів, учитель дітей, бо маєш у законі наче втілення знання і правди, – 21. ти, отже, що інших навчаєш, себе самого не навчаєш. Проповідуєш не красти, а сам крадеш. 22. Наказуєш не чинити перелюбу – і чиниш перелюб. Гидуєш бовванами – і чиниш святотаство. 23. Ти, що хвалишся законом, переступом закону Бога зневажаєш. 24. Бо як написано: через вас ім’я Боже зневажається між поганами.
25. Обрізання корисне, коли виконуєш закон; а коли ти переступаєш закон, обрізання твоє стало необрізанням. 26. Коли ж необрізаний пильнує постанов закону, хіба не зачислиться йому його необрізання за обрізання? 27. І необрізаний по природі, виконуючи закон, осудить тебе, який, хоч і маєш Писання та обрізання, переступник єси закону; 28. бо юдей не той, що таким є назовні, і не те обрізання, що назовні, на тілі, 29. а той, хто юдей у скритості, і таке обрізання серця – за духом, не за буквою. Такому хвала не від людей, але від Бога.
Від Матея святого Євангелія читáння.
33. Сказав Господь: Ви чули, що було сказано стародавнім: не клянись неправдиво і – виконаєш твої клятви Господеві. 34. А я кажу вам, не клястися зовсім: ні небом, бо це престол Бога; 35. ні землею, бо це підніжок стіп його; ні Єрусалимом, бо це місто великого царя. 36. Та й головою твоєю теж не клянися, бо ти не можеш ані одного волоска зробити білим або чорним.
37. Хай буде ваше слово: так – так; ні – ні. А що більше цього, те від лихого.
38. Ви чули, що було сказано: око за око, зуб за зуб. 39. А я кажу вам: не противтеся злому.
Хто вдарить тебе в праву щоку, оберни до нього й другу. 40. Хто хоче позиватися з тобою і взяти з тебе одежу, лиши йому і плащ. 41. І хто тебе силуватиме йти милю, іди з ним дві.
Мт. 5, 33-41. «А я кажу вам не клястися зовсім: ні небом, бо це престол Бога; ні землею, бо це підніжок стіп Його; ні Єрусалимом, бо це місто великого царя».
У своєму житті ми дуже часто беремо на себе чимало зобов’язань, багато обіцяємо іншим. Однак знаємо з досвіду, як нелегко потім цього дотримуватися. Згадаймо, як це часто буває: захопившись кимось або чимось, під впливом емоцій після прочитання якоїсь книжки чи перегляду телевізійної програми ми приймаємо рішення. Тому Господь каже нам не клястися, адже ми не можемо бути категоричні, певні своїх рішень у тому чи іншому. Передусім треба мати добрий намір. Коли хочемо досягнути чогось у майбутньому, завжди краще будувати це на своїх намірах: бажаю досягнути цього чи того.
Коли ж робимо категоричні рішення чи постанови, а потім цього не дотримуємося, то глибоко розчаровуємося. Деколи диявол підмовляє нас прийняти певні рішення, а коли ми їх не виконуємо, тоді вже підсуває знеохоту, а то й депресію. Маємо завжди носити в собі бажання, прагнення досягти великих речей. Коли плекаємо в собі ці наміри, то з часом вони можуть стати реальністю.
Владика Венедикт (Алексійчук)
