До Римлян послання святого апостола Павла читáння.
Ряд.: Апостол: Рим. 110 зач.; 12, 6-14.
6. Браття, маємо, згідно з даною нам благодаттю, різні дари: коли дар пророцтва, виконуймо його мірою віри; 7. хто має дар служіння, нехай служить; хто навчання, нехай навчає; 8. хто напоумлення нехай напоумляє. Хто дає – у простоті; хто головує – дбайливо; хто милосердиться – з радістю.
9. Любов нехай буде нелицемірна; ненавидьте зло, приставайте до добра. 10. Любіть один одного братньою любов’ю. 11. Пошаною один одного випереджайте. В ревності не будьте ліниві, духом горіте, Господеві служіте; 12. веселі в надії, в горі терпеливі, в молитві витривалі; 13. святим у потребах помагайте і дбайте про гостинність.
14. Благословляйте тих, що вас ганять; благословляйте, не проклинайте.
До Євреїв послання святого апостола Павла читáння.
Отців: Апостол: Євр. 334 зач.; 13, 7-16.
7. Браття, пам’ятайте про наставників ваших, які звіщали вам слово Боже, і, дивлячись уважно на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру. 8. Ісус Христос учора й сьогодні – той самий навіки.
9. Не дайте себе звести різними та чужими науками; воно бо добре укріпити серце благодаттю, не стравами, які не принесли ніякої користи тим, що їх тримались. 10. У нас є жертовник, з якого не мають права їсти ті, що при наметі служать. 11. Бо м’ясо тих звірят, кров яких первосвященик вносив у святиню за гріхи, палиться за табором. 12. Тому й Ісус, щоб освятити народ власною кров’ю, страждав поза містом. 13. Вийдімо, отже, до нього поза табір, несучи наругу його, 14. бо ми не маємо тут постійного міста, але майбутнього шукаємо. 15. За його посередництвом приносімо завжди Богові жертву хвали, тобто плід уст, які визнають його ім’я. 16. Добродійства та взаємної щедроти не забувайте: такі бо жертви Богові приємні.
Від Матея святого Євангелія читáння.
Ряд.: Євангеліє: Мт. 29 зач. 9, 1-8.
1. В той час, як увійшов Ісус у човен, він переплив і прибув у своє місто. 2. І от принесли до нього розслабленого, що лежав на ношах. Побачивши їхню віру, Ісус сказав розслабленому:
– Бадьорися, сину, твої гріхи відпускаються.
3. Тут деякі з книжників заговорили між собою:
– Він хулить.
4. Ісус, знаючи їхні думки, каже:
– Чого лукаве думаєте в серцях ваших? 5. Що легше сказати: твої гріхи відпущені – чи сказати: встань і ходи! 6. Та щоб ви знали, що син чоловічий має владу на землі гріхи відпускати, – каже розслабленому, – встань, візьми твої ноші і йди до свого дому.
7. Встав той і пішов до свого дому. 8. Народ же, бачивши це, налякався і славив Бога, що дав таку владу людям.
Від Йоана святого Євангелія читáння.
Отців: Євангеліє: Йо. 56 зач. 17, 1-13.
1. В той час Ісус, підвівши очі до неба, сказав:
– Отче, прийшла година. Прослав свого Сина, щоб Син твій тебе прославив, 2. згідно з владою, яку ти дав йому над усяким тілом: дати життя вічне тим, яких ти дав йому. 3. Це – вічне життя, щоб пізнали тебе, єдиного істинного Бога, та Ісуса Христа, якого послав єси. 4. Я прославив тебе на землі: виконав діло, яке ти дав мені виконати. 5. Тепер, отже, прослав мене, Отче, у себе, тією славою, яку я мав у тебе, перш ніж постав світ.
6. Я об’явив твоє ім’я людям, яких ти дав мені зо світу. Вони були твої, і ти дав їх мені, і вони зберегли твоє слово. 7. Тепер вони зрозуміли, що все, що ти дав мені, від тебе походить; 8. слова бо, що ти дав мені, я дав їм, і вони прийняли й таки справді зрозуміли, що я від тебе вийшов, і увірували, що ти мене послав.
9. Я молюся за них, не за світ молюся, а за тих, яких ти дав мені, бо вони твої. 10. І все моє – твоє, і твоє – моє, і я прославився в них. 11. Я більше не у світі, але вони у світі, і я йду до тебе. Отче святий, ради імени твого бережи їх, тих, яких ти дав мені, щоб вони були одно, як і ми. 12. Коли я був з ними у світі, я беріг їх у твоє ім’я; я стеріг тих, яких ти дав мені, і ніхто з них не пропав, крім сина погибелі, щоб збулося Писання. 13. Тепер же йду до тебе й говорю це у світі, щоб вони мали у собі радість мою повну.
Матея 9, 2: “Бадьорися сину, твої гріхи відпускаються”.
Якби вам сьогодні сказали, що всі гріхи, які зробили досі будуть прощені, але… є умова: ви повинні жити надалі праведно. Як би повелися? Грішили б знову? Наскільки глибоко проаналізували б своє життя, вчинки? Чи відчули би свободу?
Якби вам сказали: залиште усе, що суперечить Божим законам, чим жили досі і йдіть новою дорогою – пішли би?
Подумайте, наскільки ваше життя переплетене з гріховністю і що змінилося б, якби почали все з чистого листка.
