До Корінтян першого послання святого апостола Павла читáння.
Ряд.: Апостол: 1 Кор. 134 зач.; 5, 9 – 6, 11.
9. Браття, я писав вам у листі не мати зносин з розпусниками. 10. Це не про розпусників цього світу взагалі, чи то зажерливі, чи грабіжники, чи ідолопоклонники, бо вам довелося б вийти з цього світу; 11. але писав я вам, щоб ви не мали зносин з тим, хто, називаючи себе братом, є розпусник чи зажерливий, чи ідолопоклонник, чи злоріка, чи п’яниця, чи грабіжник; з таким – навіть не їсти. 12. Чого б я мав судити тих, що зовні? Хіба ви не судите своїх? 13. Тих же, що зовні, буде Бог судити. Виключіть поганця з-поміж себе.
1. Хіба хто з вас, маючи справу до іншого, насмілиться судитись перед неправедними, замість перед святими? 2. Хіба не знаєте, що святі будуть судити світ? А коли ви будете світ судити, хіба ви недостойні судити куди менші справи? 3. Хіба не знаєте, що ангелів будемо судити? Оскільки більше дрібні справи! 4. Коли, отже, маєте суди про дрібні справи, настановляєте судцями таких, яких за ніщо вважається у Церкві. 5. Кажу це вам на сором. Хіба нема між вами ні одного мудрого, що міг би розсуджувати між братами своїми? 6. А тут брат з братом судиться, і то перед невірними! 7. Це взагалі вже для вас пониження, що судитеся між собою. Чого б вам краще не терпіти кривди? Чого б вам краще не зазнавати кривди? 8. Та ви, навпаки, самі чините несправедливість і кривду, та ще й братам!
9. Хіба не знаєте, що неправедні Царства Божого не наслідять? Не обманюйте себе самих: ні розпусники, ні ідолопоклонники, ні чужоложники, ні розгнуздані, ні мужоложники, 10. ні злодії, ні зажерливі, ні п’яниці, ні злоріки, ні грабіжники Царства Божого не наслідять. 11. І такими з вас деякі були; та ви обмились, та ви оправдались іменем Господа Ісуса Христа й Духом нашого Бога.
Соборного послання святого апостола Якова читáння.
Прор.: Апостол: Як. 57 зач.; 5, 10-20.
10. Браття, візьміть за приклад страждання й довготерпіння пророків, що говорили іменем Господнім. 11. Глядіть: ми називаємо блаженними тих, що зносять страждання. Ви чули про страждання Іова і знаєте, який кінець мав він від Господа: Господь бо повний жалю і милосердя.
12. А перш за все, брати мої, не кляніться ні небом, ні землею, ні якою іншою клятвою. Хай ваше «так» буде «так» і ваше «ні» – «ні», щоб вам під суд не впасти.
13. Страждає хто між вами? Хай молиться. Радіє хто? Хай псалми співає. 14. Нездужає хто між вами? Хай прикличе пресвітерів церковних і хай вони моляться над ним, помазавши його єлеєм в ім’я Господнє. 15. Молитва віри спасе недужого, і Господь його підійме; і як він вчинив гріхи, вони йому простяться. 16. Сповідайте, отже, один одному гріхи ваші і моліться один за одного, щоб вам видужати. Ревна молитва праведника має велику силу. 17. Ілля був чоловік такий самий, як ми; він став молитися, щоб дощу не було, і не було на землі дощу три роки та шість місяців. 18. Потім він знову став молитися, і небо дало дощ, і земля вродила плід свій.
19. Мої брати, коли хто з вас відступить від правди і коли хто його наверне, 20. хай знає, що той, хто навернув грішника з хибної його дороги, спасе його дущу від смерти і силу гріхів покриє.
Алилуя, глас 5.
Стих: Мойсей і Арон між ієреями Його і Самуїл між тими, що призивають ім’я Його (Пс.98,6).
Стих: Світло засіяло праведникові і для правих серцем – веселість (Пс.96,11).
Від Матея святого Євангелія читáння.
Ряд.: Євангеліє: Мт. 56 зач. 13, 54-58.
54. В той час прийшов Ісус у батьківщину свою і навчав людей у їхній синагозі, так що вони дивувалися і говорили:
– Звідкіля в нього ця мудрість і сила чудодійна? 55. Хіба він не син теслі? Хіба не його мати зветься Марія, і його брати Яків, Йосиф, Симон та Юда? 56. І його сестри хіба не всі між нами? Звідки ж йому це все?
57. І вони брали йому це за зле. Ісус же сказав їм:
– Пророк не має пошани лише в своїй батьківщині та в себе вдома.
58. І не зробив там багато чудес через їхню невіру.
Від Луки святого Євангелія читáння.
Прор.: Євангеліє: Лк. 14 зач. 4, 22-30.
22. Того часу дивувалися люди словам ласки, що виходили з уст Ісусових, і говорили:
– Чи він не син Йосифа?
23. Він сказав їм:
– Ви, певно, скажете мені цю приповідку: лікарю, вилікуй себе самого. Про що ми чули, що сталося в Капернаумі, зроби те й тут у твоїй батьківщині.
24. І він додав:
– Істинно кажу вам: ніякого пророка не приймають у його батьківщині. 25. Та я вам кажу по правді: багато вдів було в Ізраїлі за днів Іллі, як зачинилось було небо на три роки й шість місяців, і великий голод лютував по всьому краю; 26. однак ні до однієї з них не був посланий Ілля, тільки в Сарепту, що в Сидон-краю, до вдови жінки. 27. Та й прокажених теж в Ізраїлі було чимало за пророка Єлисея; однак ніхто з них не очистився, крім сирійця Наамана.
28. Почувши це, всі в синагозі сповнилися люттю 29. і, вставши, вигнали його геть за місто і вивели на край гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб скинути його додолу. 30. Та він, пройшовши серед них, пішов далі.
Не обманюйте себе самих: ні розпусники, ні ідолопоклонники, ні чужоложники, ні розгнуздані, ні мужоложники, 10. ні злодії, ні зажерливі, ні п’яниці, ні злоріки, ні грабіжники Царства Божого не наслідять.
Здається, що ці слова апостола Павла не втратили своєї актуальності, а лише додали в ній. Як часто ми обманюємо самі себе, брешемо самі собі – чи є щось ще більш абсурдне?
Людина неймовірна винахідлива тоді, коли треба виправдити якусь свою помилку або відверту дурницю, яку скоїла. Не Богові потрібне виправдання, але самій людині.
Мабуть, всі чули вислів про те, що справжня помилка – не виправляти вчинених помилок. І як же це актуально в духовному житті!
Замислімось кожен над своєю щоденною поведінкою – скільки правди про самих себе самі собі ми говоримо, як багато виправдань своїх огріхів шукаємо? Чи віримо, що навіть малий гріх є насправді великим? Чи здатні судити врешті себе за голосом совісті?
