До Корінтян першого послання святого апостола Павла читáння.
Ряд.: Апостол: 1 Кор. 154 зач.; 13, 4 – 14, 5.
4. Браття, любов довготерпелива, любов лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надувається, 5. не бешкетує, не шукає свого, не рветься до гніву, не задумує зла; 6. не тішиться, коли хто чинить кривду, радіє правдою; 7. все зносить, все вірить, усього надіється, все зносить терпеливо.
8. Любов ніколи не минає. Пророцтва зникнуть, мови замовкнуть, знання зникне, 9. бо знаємо почасти й почасти пророкуємо. 10. Коли настане досконале, недосконале зникне. 11. Коли я був дитиною, говорив як дитина, думав як дитина, міркував як дитина. Коли ж я став мужем, покинув те, що дитяче. 12. Тепер ми бачимо, як у дзеркалі, неясно, тоді ж – лицем до лиця. Тепер я знаю почасти, тоді пізнаю так, як і я пізнаний.
13. Тим часом остаються: віра, надія, любов – цих троє, але найбільша з них любов.
1. Понад усе дбайте про любов, жадайте духовних дарів, особливо дару пророцтва. 2. Хто б говорив мовами, не людям говорить, але Богові; бо ніхто його не розуміє, він говорить духом таємні речі. 3. Хто ж пророкує, говорить людям на повчання, попередження і розраду. 4. Хто мовами говорить, той сам себе повчає; хто ж пророкує, той повчає Церкву. 5. Я бажав би, щоб ви говорили мовами, але ліпше, щоб ви пророкували; бо більший той, хто пророкує, ніж той, хто мовами говорить, хіба що він поясняє, щоб Церква мала повчання.
До Євреїв послання святого апостола Павла читáння.
Собору: Апостол: Євр. 307 зач.; 3, 1-4.
1. Браття святі, учасники небесного покликання, вважайте на апостола й архиерея, якого ми визнаємо вірою, Ісуса, 2. вірного тому, хто його настановив, як був Мойсей у всім його домі. 3. Бо він удостоївся остільки вищої слави понад Мойсея, оскільки більшу честь має будівничий, ніж будинок. 4. Усякий бо дім хтось, будує, той же, що збудував усе – Бог.
Алилуя, глас 2.
Стих: Підва́лини Його́ на го́рах святи́х. (Пс 86:1)
Стих: Пресла́вне ска́зано було́ про те́бе, гра́де Бо́жий. (Пс 86:3)
Від Матея святого Євангелія читáння.
Ряд.: Євангеліє: Мт. 80 зач. 20, 1-16.
Сказав Господь притчу оцю:
1. Царство небесне подібне до чоловіка-господаря, що рано-вранці вийшов найняти робітників у свій виноградник. 2. Домовившись із робітниками по динарію денно, він послав їх у свій виноградник.
3. А вийшов коло третьої години, побачив інших, що бездільно стояли на ринку. 4. І сказав їм:
– Ідіть і ви в мій виноградник, що буде по справедливості, дам вам.
5. І ті пішли. Коли він знову вийшов, біля шостої та дев’ятої години, зробив так само. 6. Вийшовши коло одинадцятої, стрінув інших, що стояли, і сказав їм:
– Чого тут увесь день стоїте бездільно?
7. Кажуть йому:
– Бо ніхто не найняв нас.
І він сказав їм:
– Ідіть і ви у виноградник.
8. Коли ж настав вечір, власник виноградника наказав своєму управителеві:
– Поклич робітників і дай їм заплату, почавши від останніх аж до перших.
9. Ті, що прийшли коло одинадцятої години, взяли по динарію. 10. Коли приступили перші, думали, що дістануть більше. 11. Але й вони взяли по динарію. І взявши, стали ремствувати на господаря, 12. кажучи:
– Ті останні одну годину працювали, і ти зрівняв їх з нами, що несли тягар і спеку дня.
13. Той, відповідаючи одному з них, сказав:
– Друже, не кривджу тебе; чи не за динарія ти згодився був зо мною? 14. Бери своє та йди! Хочу бо й цьому останньому дати, що й тобі. 15. Хіба не вільно мені робити зо своїм, що захочу? Чи око твоє лукаве тому, що я добрий?
16. Так то останні будуть перші, а перші – останні.
Від Матея святого Євангелія читáння.
Собору: Євангеліє: Мт. 67 зач. 16, 13-18.
13. В той час, прийшовши в околицю Филипової Кесарії, Ісус спитав своїх учнів:
– За кого мають люди Сина чоловічого?
14. Ті відповіли:
– Одні за Івана Христителя, інші за Іллю, ще інші за Єремію або одного з пророків.
15. – На вашу ж думку, – каже до них, – хто я?
16. Озвався Симон Петро і заявляє:
– Ти – Христос, Син Бога живого.
17. У відповідь Ісус сказав до нього:
– Щасливий ти, Симоне, сину Йони, бо не тіло й кров це тобі відкрили, а Отець мій небесний. 18. Тож і я тобі заявляю, що ти – Петро-Скеля і на цій скелі збудую мою Церкву й адові ворота її не подолають.
___
1 Кр. 13, 4 – 14, 5. «Змагайте до любови»
Ми звертаємо увагу на багато аспектів наших стосунків: на справедливість, чесність, відвертість… Усі ми такі різні, саме тому кожен по-своєму розуміє справедливість, чесність. Однак найбільше і найважливіше в наших стосунках – це любов. Бо любов покриває недоліки одні одних. Любов приймає чиюсь інакшість, помилки другої особи, любов дає нам порозуміння і зв’язок у нашій різноманітності та гармонію цілісності.
То ж в наших стосунках дбаймо і ставмо понад усе любов один до одного. Як би не було складно, стараймося любити ближніх. А з любові з’являтиметься справедливість, чесність, відвертість!
Владика Венедикт Алексійчук
