До Корінтян першого послання святого апостола Павла читáння.
Ряд.: Апостол: 1 Кор. 128 зач.; 3, 9-17.
9. Браття, ми співробітники Божі, ви Божа нива, Божа будівля.
10. За благодаттю Божою, даною мені, я, мов мудрий будівничий, поклав основу, інший же на ній будує. Нехай же кожний вважає, як він будує. 11. Іншої бо основи ніхто не може покласти, крім покладеної, і ця основа – Ісус Христос. 12. Коли ж хто на цій основі будує з золота, срібла, самоцвітів, дерева, сіна, соломи – 13. кожного діло стане явне; день бо Господній зробить його явним; бо він відкривається в вогні, і вогонь випробовує діло кожного, яке воно. 14. І коли чиє діло, що він збудував, устоїться, він прийме нагороду; 15. коли ж чиє діло згорить, він зазнає шкоди; та він сам спасеться, але наче крізь вогонь.
16. Хіба не знаєте, що ви храм Божий і що Дух Божий у вас пробуває? 17. Коли хто зруйнує храм Божий, Бог його зруйнує, бо храм Божий святий, і цей храм – ви.
Діянь святих апостолів читáння.
Ап.: Апостол: Ді. 2 зач.; 1, 12-17; 21-26.
12. В той час вернулися апостоли в Єрусалим з гори, яка зветься Оливною, що близько Єрусалиму – день ходи в суботу. 13. Увійшовши в місто, зійшли на горницю, де вони пробували: Петро і Іван, Яків і Андрій, Филип і Тома, Вартоломей і Матей, Яків Алфеїв і Симон Зилот та Юда, син Якова. 14. Всі вони пильно й однодушно були на молитві разом з жінками і Марією, матір’ю Ісуса, та з його братами.
15. Тими днями Петро, вставши серед братів, яких зібралось було разом близько ста двадцяти, мовив:
16. – Мужі брати! Треба було, щоб збулося Писання, що Дух Святий прорік був устами Давида про Юду, який став проводирем тих, що схопили Ісуса. 17. Він був зачислений до нас і прийняв частку служби цієї.
21. Треба, отже, щоб із цих мужів, що сходились з нами ввесь той час, коли Господь Ісус жив з нами, 22. почавши від хрищення Івана аж до дня, коли він від нас вознісся, щоб один з них був разом з нами свідком його воскресіння.
23. І поставили двох: Йосифа, що зветься Варсавою, на прізвише Юст, і Матія. 24. І, помолившись, сказали:
– Ти, Господи, всіх серцезнавче, вкажи, кого з цих двох ти вибрав, 25. щоб узяти місце тієї служби й апостольства, від якого відпав Юда, щоб іти на своє місце.
26. І кинули жереб, і жереб упав на Матія, і його зараховано до одинадцятьох апостолів.
Від Матея святого Євангелія читáння.
Ряд.: Євангеліє: Мт. 59 зач. 14, 22-34.
22. Того часу Ісус заставив учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як відпускав народ. 23. І коли відпустив народ, пішов на гору молитись насамоті. Як звечоріло, він був там сам один.
24. Човен уже був посеред моря і його кидали хвилі, бо вітер був супротивний. 25. О четвертій сторожі ночі Ісус прийшов до них, ідучи по морю. 26. Учні, побачивши, що він іде по морю, жахнулись.
– То привид! – заговорили і з переляку закричали.
27. Та Ісус тієї ж миті мовив до них:
– Будьте спокійні – це я, не бійтеся!
28. Тоді Петро озвавсь до нього й каже:
– Господи, коли це ти, вели мені прийти по воді до тебе!
29. – Іди! – сказав Ісус.
І вийшов Петро а човна, почав іти по воді і прийшов до Ісуса; 30. але, побачивши, що вітер сильний, злякався, почав потопати і скрикнув:
– Господи, рятуй мене!
31. Ісус зараз же простягнув руку, вхопив його і мовив до нього:
– Маловіре, чого усумнився?
32. І як увійшли до човна, вітер ущух. 33. Тоді ті, що були в човні, вклонилися йому до ніг, кажучи:
– Ти істинно – Син Божий!
34. І перепливши, прибули в землю генесаретську.
Від Луки святого Євангелія читáння.
Ап.: Євангеліє: Лк. 40 зач. 9, 1-6.
1. В той час Ісус, скликавши дванадцятьох учнів своїх, дав їм силу і владу над усіма бісами, і зціляти недуги; 2. тоді послав їх проповідувати царство Боже й лікувати недужих. 3. Він до них промовив:
– Нічого не беріть у дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні грошей, ані дві одежі не майте. 4. В яку хату ви не увійшли б, там пробувайте, покіль не вийдете. 5. А як хто вас не прийме, виходячи з того міста, обтрусіть порох з ніг ваших На свідоцтво проти них.
6. І вийшли вони та, ходячи по селах, звіщали добру новину і оздоровляли всюди.
___
Іди! – каже Спаситель до Петра. Іди! – промовляє до кожного з нас, іди по тій воді, яка перед тобою, долай немислимі здавалося б перешкоди, йдучи назустріч мені.
Ми можемо сумніватися в собі, недооцінювати себе, але не Бог. Бо Він створив нас і дав свою неймовірну Любов.
Кожен з нас, як говорить апостол, храм Духа Святого. Як же ж багато Господь нам доручає! Які ж цінні ми для Нього.
Пам’ятаймо, що навіть якби все було проти нас – Бог з нами, Він – наша сила.
