Гал. 214 зач.; 6, 2-10.
До Галатів послання святого апостола Павла читáння.
2. Браття, носіте тягарі один одного, і так виконаєте закон Христа. 3. Як хто гадає, що він є чимсь, бувши нічим, обманює себе самого. 4. Кожен нехай добре провіряє своє діло, і тоді матиме чим хвалитися тільки в собі, а не в іншому. 5. Кожний бо власний тягар нестиме,
6. Хто вчиться слова, хай ділиться своїм добром з тим хто його навчає. 7. Не обманюйте себе самих: з Богом жартувати не можна. Що хто сіє, те й жатиме. 8. Хто бо сіє в тілі, той з тіла жатиме зотління; хто ж сіє в дусі, той від духа жатиме життя вічне. 9. Робімо добро без утоми; у свою пору, як не підупадемо, жатимемо. 10. Отже, поки маємо час, робімо добро всім, а зокрема братам у вірі.
Предтечі: Апостол: Гал. 210 зач.; 4, 22-31.
До Галатів послання святого апостола Павла читáння.
22. Браття, Авраам мав двох синів: одного від рабині, другого ж від вільної. 23. Та той, що від рабині, народився за тілом, той же що від вільної – за обітницею. 24. Це має інше значення: ті дві жінки – два завіти; один з гори Синаю, що рабів родить, це – Агар. 25. Гора ж Синай в Арабії і відповідає теперішньому Єрусалимові, що в рабстві зо своїми дітьми. 26. Але вишній Єрусалим – вільний, він мати всім нам. 27. Написано бо:
Веселися, неплідна, що не родиш!
Возкликни, рада та весела, ти, що мук породіллі не знала,
бо у покинутої дітей більш, ніж у тієї, що має чоловіка.
28. Ви ж, брати, як Ісаак, діти обітниці. 29. Та як тоді той що родився за тілом, гонив того, що родився за духом, так і тепер. 30. Та що каже Писання? Прожени рабиню та її сина, бо син рабині не унаслідить з сином вільної. 31. Отак, брати, ми сини не рабині, але вільної.
Мр. 29 зач. 7, 14-24.
Від Марка святого Євангелія читáння.
14. В той час Ісус, прикликавши народ, промовляв до нього:
15. – Слухайте мене всі й розумійте! Нема нічого зовнішнього для людини, що, входячи в неї, могло б її осквернити; те, що виходить з людини, те осквернює людину. 16. Хто має вуха слухати, хай слухає.
17. І коли він увійшов до хати, дальше від народу, учні спитали його про притчу. 18. Він каже їм:
– І ви ще такі недотепні? Не розумієте, що все, що входить у людину ззовні, не може її осквернити? 19. Воно бо не входить в її серце, лише в живіт і виходить геть на належне йому місце.
20. Таким чином, він об’явив чистими всі страви. Сказав, що те, що виходить з людини, те осквернює людину. 21. З нутра бо, з серця людини, виходять недобрі намисли, розпуста, злодійство, душегубство, 22. перелюби, загребущість, лукавство, обман, безсоромність, заздрий погляд, наклеп, гордість, безум. 23. Уся ця погань виходить із нутра й осквернює людину.
24. І вирушивши звідти, пішов у сторони Тиру та Сидону. Увійшовши ж в один дім, не хотів, щоб довідався хто про те, але не міг окритися.
Предтечі: Євангеліє: Лк. 2 зач. 1, 5-25.
Від Луки святого Євангелія читáння.
5. В той час був за часів Ірода, царя юдейського, один священик, на ім’я Захарія, з черги Авії, та його жінка з дочок Аарона, на ім’я Єлисавета. 6. Були вони обоє праведні перед Богом і виконували всі заповіді та накази Господні бездоганно. 7. Але вони були бездітні, бо Єлисавета була неплідна, і обоє були похилі віком.
8. Ось одного разу, коли Захарія за порядком своєї черги служив перед Богом 9. згідно зо звичаєм священичої служби, випав на нього жереб увійти у храм Господній і кадити. 10. А вся сила народу під час кадіння молилася надворі. 11. Тоді з’явивсь йому ангел Господній, стоячи праворуч кадильного жертовника. 12. Захарія, побачивши його, стривожився, і страх напав на нього. 13. Ангел сказав до нього:
– Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси йому ім’я Іван. 14. Він буде тобі радість і веселість, і багато радітимуть з його народження, 15. бо він буде великий в очах Господніх; не питиме він вина, ні напою п’янкого, і сповниться Духом Святим вже з лона матері своєї, 16. і багато синів Ізраїля наверне до Господа, їхнього Бога. 17. Сам він ітиме перед ним з духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей і неслухняних до мудрости праведних, щоб приготувати Господеві народ достойний.
18. Захарія сказав до ангела:
– По чому знатиму це ? Я бо старий і жінка моя на схилі віку свого.
19. Ангел озвавсь до нього:
– Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене послано говорити з тобою та принести тобі цю благовість. 20. Ось замовкнеш і не зможеш говорити аж до дня, коли це здійсниться, за те, що ти не повірив словам моїм, які збудуться свого часу.
21. Люди чекали Захарії і дивувались, що він так забарився у храмі. 22. Коли він вийшов, не міг до них говорити, і вони зрозуміли, що він бачив видіння у храмі. Він же давав їм знаки й зоставсь німий.
23. Як кінчилися дні його служби, він вернувся до свого дому. 24. Після тих днів зачала Єлисавета, його жінка, і таїлася п’ять місяців, кажучи:
25. – Так учинив мені Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти мою ганьбу між людьми.
Галатів 5, 22 – 6, 2: «Носіть тягарі один одного й тим робом виконаєте закон Христа»
Мабуть, кожен знає, як важливо в складні хвилини мати поруч людей, які можуть підтримати і зрозуміти. Ми не завжди потребуємо фізичної чи матеріальної підтримки, іноді цілком достатньо, щоб хтось нас просто вислухав.
Та бувають моменти, коли потребуємо того, хто готовий буде розділити з нами наш клопіт, допомогти пройти через випробування. І це справді здане врятувати.
Та ми не повинні забувати, що також можемо стати для когось рятівним колом. Тому будьмо уважні один до одного, пам’ятаймо Христову заповідь – любити ближнього, як самого себе. Бо лише у взаємній допомозі й підтримці можемо виконати її.