До Корінтян першого послання святого апостола Павла читáння.
20. Браття, не будьте дітьми розумом. Щодо зла, будьте дітьми, а щодо розуму, будьте зрілі. 21. Написано в законі:
Чужими мовами й іншими устами
я буду говорити до народу цього,
та вони й так мене не слухатимуть, каже Господь.
22. Так що мова знак не для віруючих, але для невіруючих; пророцтво ж – не для невіруючих, але для віруючих. 23. Якщо, отже, зійдеться уся церква разом і всі стануть говорити мовами, і ввійдуть прості або невіруючі люди, хіба не скажуть, що ви божевільні? 24. Коли ж усі пророкують і ввійде хто невіруючий чи простий, його всі винуватять, усі судять, 25. тайни його серця стають явними, і він падає ниць на землю, поклоняється Богові і заявляє, що Бог справді між вами.
__________
Алилуя (г. 4): Візвали праведні, і Господь вислухав їх, і від усіх скорбот їх ізбавив їх (Пс. 33,18).
Стих: Багато скорбот у праведних і від усіх них ізбавить їх Господь (Пс. 33,20).
Стих: Блаженні, яких вибрав і прийняв Ти, Господи і пам’ять їх з роду в рід (Пс. 64,5).
__________
Євангеліє: Мт. 104 зач. 25, 1-13.
Від Матея святого Євангелія читáння.
1. Сказав Господь притчу оцю: царство небесне буде подібне до десятьох дів, що взяли свої лямпи й вийшли назустріч молодому. 2. П’ять з них були нерозумні, а п’ять мудрі. 3. Нерозумні взяли з собою світичі, та не взяли оливи з собою. 4. Мудрі ж узяли в посудинках оливу. 5. А що молодий забарився, всі задрімали й поснули.
6. Та опівночі залунав крик:
– Ось молодий! Виходьте йому назустріч!
7. Схопились тоді ті діви і приготували свої світичі.
8. І нерозумні кажуть до мудрих:
– Дайте нам вашої оливи, бо наші світичі гаснуть.
9. Мудрі ж у відповідь їм кажуть:
– Щоб часом і нам, і вам не забракло – підіть краще до продавців і купіть собі.
10. І як вони пішли купувати, прибув молодий, і ті, що були готові, ввійшли з ним у весільну світлицю, і замкнули двері. 11. Нарешті приходять також інші діви й кажуть:
– Господи, Господи, відчини нам!
12. Він у відповідь сказав їм:
– Істинно кажу вам: я вас не знаю.
13. Чувайте, отже, не знаєте бо ні дня, ні години.
Ніхто з нас не знає, що принесе нам сьогодні. Ми часто відкладаємо важливе на потім, займаючись тим, що не має насправді значення.
Поспішаємо. Не знаходимо часу. Для рідних, для Бога, для себе…
Але часу може так і не бути. Завтра може так і не бути. Господь захоче забрати нас можливо саме сьогодні і запитати, чи встигли ми навчитись любити. І якою буде відповідь?
