Апостол: 2 Кор. 188 зач.; 9, 6-11.
До Корінтян другого послання святого апостола Павла читáння.
6. Браття, хто скупо сiє, скупо буде жати; хто ж щедро сіє, той щедро буде жати. 7. Нехай дає кожний, як дозволяє серце, не з жалю чи примусу: Бог любить того, хто дає радо. 8. Бог може вщерть збагатити вас усякою благодаттю, щоб ви
всього мали завжди подастатку та щоб вам ще зосталось на всяке добре діло, 9. як написано:
Розсипав, дав убогим;
щедрість його триває вічно.
10. Той, що дає насіння сіячеві і хліб на поживу, помножить і ваше насіння та зростить плоди вашої щедрости, 11. щоб ви у всьому збагатилися всякою щедротою, яка через нас складає Богові дяку.
Апостол: Євр. 334 зач.; 13, 7-16.
До Євреїв послання святого апостола Павла читáння.
7. Браття, пам’ятайте про наставників ваших, які звіщали вам слово Боже, і, дивлячись уважно на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру. 8. Ісус Христос учора й сьогодні – той самий навіки.
9. Не дайте себе звести різними та чужими науками; воно бо добре укріпити серце благодаттю, не стравами, які не принесли ніякої користи тим, що їх тримались. 10. У нас є жертовник, з якого не мають права їсти ті, що при наметі служать. 11. Бо м’ясо тих звірят, кров яких первосвященик вносив у святиню за гріхи, палиться за табором. 12. Тому й Ісус, щоб освятити народ власною кров’ю, страждав поза містом. 13. Вийдімо, отже, до нього поза табір, несучи наругу його, 14. бо ми не маємо тут постійного міста, але майбутнього шукаємо. 15. За його посередництвом приносімо завжди Богові жертву хвали, тобто плід уст, які визнають його ім’я. 16. Добродійства та взаємної щедроти не забувайте: такі бо жертви Богові приємні.
Алилуя (г. 1): Бог, що дає відплату мені і покорив народи мені (Пс. 17,48).
Стих: Ти, що величаєш спасення царя і твориш милість помазаникові своєму Давидові і сімені його до віку (Пс. 17)
І Отців: Бог богів, Господь мовив, і призвав землю від сходу сонця до заходу (Пс. 49,1).
Стих: Зберіть Йому преподобних Його, що заповідують завіт Його в жертвах (Пс. 495).
Євангеліє: Лк. 17 зач. 5, 1-11.
Від Луки святого Євангелія читáння.
1. Одного разу, коли стояв Ісус біля Генезаретського озера, 2. побачив два човни, що стояли край озера; рибалки вийшли з них і полоскали сіті. 3. Він увійшов в один з човнів, що належав Симонові, і попросив його відплисти трохи від землі, а сам, сівши, з човна почав народ навчати.
4. Коли він перестав говорити, сказав до Симона:
– Відчали на глибінь і закиньте ваші сіті на ловитву.
5. Озвався Симон і каже:
– Наставнику, всю ніч ми трудились і нічого не піймали, але на твоє слово закину сіті.
6. Так вони й зробили, і піймали велику силу риби, і їхні сіті почали рватися. 7. Тоді вони кивнули до своїх товаришів, що були в другім човні, щоб ті прийшли й помогли їм. Прийшли вони й наповнили обидва човни, аж почали потопати.
8. Побачивши це Симон Петро, припав до стіп Ісуса й каже:
– Іди від мене, Господи, бо я грішний чоловік.
9. Жах бо великий огорнув його й усіх, що були з ним, від ловитви риб, що їх піймали, 10. як також і Якова та Івана, синів Заведея, які були спільниками Симона. Ісус промовив до Симона:
– Не бійся! Віднині будеш ловити людей.
11. І витягши човна на берег, кинули все й пішли слідом за ним.
Від Йоана святого Євангелія читáння.
1. В той час Ісус, підвівши очі до неба, сказав:
– Отче, прийшла година. Прослав свого Сина, щоб Син твій тебе прославив, 2. згідно з владою, яку ти дав йому над усяким тілом: дати життя вічне тим, яких ти дав йому. 3. Це – вічне життя, щоб пізнали тебе, єдиного істинного Бога, та Ісуса Христа, якого послав єси. 4. Я прославив тебе на землі: виконав діло, яке ти дав мені виконати. 5. Тепер, отже, прослав мене, Отче, у себе, тією славою, яку я мав у тебе, перш ніж постав світ.
6. Я об’явив твоє ім’я людям, яких ти дав мені зо світу. Вони були твої, і ти дав їх мені, і вони зберегли твоє слово. 7. Тепер вони зрозуміли, що все, що ти дав мені, від тебе походить; 8. слова бо, що ти дав мені, я дав їм, і вони прийняли й таки справді зрозуміли, що я від тебе вийшов, і увірували, що ти мене послав.
9. Я молюся за них, не за світ молюся, а за тих, яких ти дав мені, бо вони твої. 10. І все моє – твоє, і твоє – моє, і я прославився в них. 11. Я більше не у світі, але вони у світі, і я йду до тебе. Отче святий, ради імени твого бережи їх, тих, яких ти дав мені, щоб вони були одно, як і ми. 12. Коли я був з ними у світі, я беріг їх у твоє ім’я; я стеріг тих, яких ти дав мені, і ніхто з них не пропав, крім сина погибелі, щоб збулося Писання. 13. Тепер же йду до тебе й говорю це у світі, щоб вони мали у собі радість мою повну.
Корінтян 9, 6: “Хто скупо сiє, скупо буде жати; хто ж щедро сіє, той щедро буде жати.”
Скупість ми зазвичай сприймаємо лише щодо якихось фінансових питань. Хоча насправді є люди скупі навіть на почуття, на добре слово, на повагу до інших. Їхня гординя і самолюбство настільки їх засліплюють, що вони всіх і все бачать лише в негативному світі.
Дивує така поведінка. Адже Бог щедро обдаровує кожного із нас. Він не скупиться ані на любов, ані на прощення. Господній Син поніс жертву за всіх, незважаючи, чи був хтось гідний цього, а чи ні.
Любов здатна нас зробити щедрими. Натомість злоба обмежує нас у всьому.
