Апостол: Флп. 243 зач.; 2, 24-30.
До Филип’ян послання святого апостола Павла читáння.
24. Браття, маю надію в Господі, що скоро й сам прибуду.
25. Та я вважав необхідним послати до вас Епафродита, мого брата й сотрудника та співвоїна, якого ви послали, і служителя в моїй потребі; 26. бо він за вами всіма побивався і непокоївся, тому що ви почули про його недугу. 27. Він бо, справді, занедужав смертельно, але Бог змилувався над ним, та не лише над ним, але й надо мною, щоб я не мав смутку за смутком. 28. Тому я послав його вам, щоб ви, знову побачивши його, зраділи і щоб я мав менше смутку. 29. Прийміть же його в Господі з усякою радістю і майте таких у пошані, 30. бо за діло Христа він наблизився до смерти, наражаючи життя на небезпеку, щоб доповнити ваш нестаток служіння мені.
Від Луки святого Євангелія читáння.
46. Сказав Господь: Чому ви мене звете: Господи, Господи, а не робите, що я кажу?
47. Кожний, хто приходить до мене, слухає мої слова й виконує їх – скажу вам на кого він похожий: 48. він похожий на чоловіка, що будуючи дім, викопав глибоко й поклав підвалину на камінь. І як настала злива, води натиснули на дім той, але не могли його захитати, бо він збудований був добре.
49. Той же, хто слухає й не чинить, похожий на чоловіка, який збудував дім свій на землі, без підвалин. Води натиснули на нього, і він відразу завалився, і руїна того дому була велика.
1. Коли Ісус кінчив усі свої слова до народу, що слухав його, ввійшов у Капернаум.
Луки 6, 46: “Чому ви мене звете: Господи, Господи, а не робите, що я кажу?”
Господи, допоможи!
Господи, дай!
Господи, врятуй!
Господи, прости!..
Коли просимо і чекаємо, чи пам’ятаємо те, чого вчить нас Господь?
Чи пригадуємо це бодай тоді, коли стоїмо на краю гріха?
Де в нас Бог, коли з призирством дивимося на когось?
Ким для нас є Творець, коли завдаємо болю своєму ближньому?
Чи пам’ятаємо про Господа, коли обманюємо?
Чому звемо: Господи, Господи, а не робимо, що нам каже?”
