Апостол: Еф. 229 зач.; 5, 9-19.
До Ефесян послання святого апостола Павла читáння.
9. Браття, поводьтеся, як діти світла. Плід світла є в усьому, що добре, що справедливе та правдиве. 10. Шукайте пильно того, що Господеві подобається. 11. Не приставайте до безплідних діл темряви а радше їх ганіте, 12. бо що ті люди потай роблять, соромно й казати. 13. Все, що ганиться, стає явним у світлі, і все, що виявляється, стає світлом. 14. Тому говорить:
«О ти, що спиш, прокинься,
встань із мертвих,
і Христос тебе освітить».
15. Тож уважайте пильно, як маєте поводитися: не як немудрі, але як мудрі, 16. використовуючи час, бо дні лихі. 17. Тому не будьте необачні, але зрозумійте, яка Господня воля. 18. Не впивайтеся вином, що доводить до розпусти, але сповнюйтеся Духом. 19. Проказуйте між собою вголос псалми й гимни та духовні пісні, співайте та прославляйте у серцях ваших Господа.
Св.: Апостол: Євр. 335 зач.; 13, 17-21.
До Євреїв послання святого апостола Павла читáння.
17. Браття, слухайтесь ваших наставників і коріться, бо вони пильнують душ ваших і мають з цього звіт дати, щоб вони це робили з радістю, а не зідхаючи, бо це для вас некорисно.
18. Моліться за нас, бо ми певні, що маємо добру совість, бажаючи у всьому поводитись добре; 19. тим більше ж прошу вас це робити, щоб якнайскорше я міг до вас вернутись.
20. Бог миру, що возвів із мертвих того, хто кров’ю вічного завіту став великим Пастирем овець, Господа нашого Ісуса, 21. нехай зробить вас здібними виконувати його волю добрими ділами, діючи у вас те, що йому любе через Ісуса Христа, якому слава на віки віків. Амінь.
Алилуя (г. 1): Бог, що дає відплату мені і покорив народи мені (Пс. 17,48).
Стих: Ти, що величаєш спасення царя і твориш милість помазаникові своєму Давидові і сімені його до віку (Пс. 17,51).
Алилуя (г. 4): Священики Твої зодягнуться в праведність і преподобні Твої возрадуються (Пс. 131,9).
Стих: Блажен муж, що боїться Господа, заповіді Його дуже любі йому (Пс. 111,1).
Ряд.: Євангеліє: Лк. 66 зач. 12, 16-21.
Від Луки святого Євангелія читáння.
16. Сказав Господь притчу оцю:
17. В одного багача земля вродила гарно. Почав він міркувати, кажучи сам до себе: що мені робити? Не маю де звести урожай мій.
18. І каже:
– Ось що я зроблю: розберу мої стодоли, більші побудую і зберу туди все збіжжя і ввесь мій достаток, 19. і скажу душі моїй: душе моя, маєш добра багато в запасі на багато років! Спочивай, їж, пий і веселися! 20. Бог сказав до нього:
– Безумний, цієї ж ночі душу візьмуть у тебе, і те, що ти зібрав, кому воно буде?
21. Отак воно з тим, хто збирає для себе, замість багатіти у Бога.
Св.: Євангеліє: Лк. 24 зач. 6, 17-23.
Від Луки святого Євангелія читáння.
17. В той час став Ісус на рівнім місці; була там велика сила його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону. 18. Вони прийшли слухати його й оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись. 19. Увесь народ намагався його торкнутися, бо сила виходила з нього й усіх оздоровляла.
20. Тоді він, звівши на своїх учнів очі, почав казати:
Блаженні вбогі,
бо ваше царство Боже.
21. Блаженні голодні нині,
бо ви насититеся.
Блаженні, що плачете нині,
бо будете сміятись.
22. Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть як безчесне ваше ім’я Сина чоловічого ради. 23. Радійте того дня й веселіться, бо ваша нагорода велика на небі.
Лк. 12, 20: «Безумний! Цієї ж ночі душу твою заберуть у тебе, а те, що ти зібрав, кому воно буде?»
Дбаємо про добробут свій, своїх сімей, затишок в домі, щоб красиво виглядати, бути вбраними за модою. Інколи дбаємо так, ніби житимемо вічно, тому примножуємо невпинно й безмірно.
Поза тим перестаємо бачити інших, якщо нема вигоди. Якщо людина не принесе нам якогось зиску, то навіть не вважаємо за потрібне звертати увагу. Байдужіємо до чужого болю, потреб, розпачу, забуваємо, що любов до ближнього має бути основою нашого життя і суттю перебування тут.
Якщо дбати про те, щоб було добре не лише нам, а й тим, хто поруч, особливо, хто перебуває в скруті, то не було б голодних, знедолених, забутих. Інколи здається, що нам це не під силу, нехай роблять ті, хто має захмарні багатства. Та насправді, якщо принаймні спробувати допомагати мінімально — нагодувати, вбрати, поговорити, зігріти — цього вже багато.
Так, людина завжди прагне мати стабільність у житті, щастя, радість. Але мусимо визнати, що саме наші життєві труднощі й клопоти правдиво показують, ким ми є, яке наше духовне життя і які наші стосунки з Богом. Коли будуємо своє існування лише на земному фундаменті, то вся будівля «завалиться» в час нашої смерті. Лише в того, хто живе з Богом, смерть не може нічого забрати. Тому не раз саме наші проблеми наближають нас до Бога, показуючи непевність усього земного. Так часто трапляється, що саме ці труднощі є для нас доброю нагодою наблизитися до Господа і з’єднатися з Ним.
