Апостол: Тит. 301 зач.; 1, 15 – 2, 10.
До Тита послання святого апостола Павла читáння.
15. Сину Тите, для чистих усе чисте, а для зіпсованих та невірних, немає чистого нічого; у них зіпсовані і розум, і совість.
16. Твердять, що знають Бога, а ділами своїми відрікаються його, мерзенні й непокірні та до всякого доброго діла негодящі.
1. Ти ж говори, що личить здоровій науці: 2. старі віком щоб були тверезі, поважні, помірковані, здорові у вірі, любові і терпеливості; 3. старі жінки так само нехай поводяться, як личить побожним, щоб не були злоріки, ні віддані пияцтву, щоб добра навчали, 4. щоб молодих навчали любити своїх чоловіків та дітей кохати, 5. щоб були стримані чисті, хазяйновиті, добрі, підвладні власним чоловікам; щоб слово Боже не ганьбилося.
6. Так само і юнаків напоминай, щоб були помірковані, 7. даючи самого себе як зразок добрих діл: у навчанні цілковита поважність, 8. здорова та бездоганна наука; щоб супротивник осоромився і не міг нічого злого проти нас сказати.
9. Раби своїм панам нехай коряться в усьому, хай догоджають, не перечать, 10. хай не крадуть, але хай виявляють цілковиту добру вірність, щоб у всьому прикрасили науку нашого Спаса Бога.
Євангеліє: Лк. 101 зач. 20, 19-26.
Від Луки святого Євангелія читáння.
19. В той час хотіли первосвященики і книжники накласти руки на Ісуса, але боялися народу, бо зрозуміли, що проти них сказав цю притчу.
20. І назираючи за ним, вони послали підглядачів, що удавали з себе праведних, щоб його піймати на слові й видати начальству та владі намісника. 21. Ті спитали його:
– Учителю, ми знаємо, що ти говориш і навчаєш правильно, і не дивишся на лице, але навчаєш Божої путі по правді. 22. Чи вільно нам давати кесареві податок, чи ні?
23. Бачачи їх лукавство, він промовив до них:
24. – Покажіть мені динарій. Чий на ньому образ і напис?
Ті відповіли:
– Кесарів.
25. І він сказав їм:
– Віддайте, отже, що кесареве – кесареві, а що Боже – Богові.
Тита 1,15: “Для чистих усе чисте, а для зіпсованих та невірних, немає чистого нічого”
Якщо дивитися на світ через брудні шибки, то здаватиметься все сірим і заплямленим. Важко через такі вікна розгледіти всі барви природи. Та досить лише вимити їх чи, ще краще, — вийти на вулицю і відкритися до насолоди тим, що довкола нас, то ми й самі змінимося.
Вміти побачити в людях красу — ще важче. Адже їх зазвичай сприймаємо крізь призму власних болей, розчарувань, не завжди доброго досвіду.
Та якщо відкинути це все і захотіти побачити людину, створену Богом, то усвідомимо, що поруч стільки красивих і добрих. Треба лише захотіти це все побачити.
