До Тимотея першого послання святого апостола Павла читáння.
1 Тим. 280 зач.; 1, 15-17.
15. Сину Тимотею, вірне це слово й гідне всякого довір’я, що Христос Ісус прийшов у світ, щоб спасти грішних, з яких я перший. 16. Але я був на те помилуваний, щоб Ісус Христос на мені першім показав усю свою довготерпеливість як приклад тим, що мають увірувати в нього для вічного життя. 17. Цареві ж віків, нетлінному, невидимому, єдиному Богу честь і слава на віки віків. Амінь.
До Євреїв послання святого апостола Павла читáння.
Євр. 335 зач.; 13, 17-21.
17. Браття, слухайтесь ваших наставників і коріться, бо вони пильнують душ ваших і мають з цього звіт дати, щоб вони це робили з радістю, а не зідхаючи, бо це для вас некорисно.
18. Моліться за нас, бо ми певні, що маємо добру совість, бажаючи у всьому поводитись добре; 19. тим більше ж прошу вас це робити, щоб якнайскорше я міг до вас вернутись.
20. Бог миру, що возвів із мертвих того, хто кров’ю вічного завіту став великим Пастирем овець, Господа нашого Ісуса, 21. нехай зробить вас здібними виконувати його волю добрими ділами, діючи у вас те, що йому любе через Ісуса Христа, якому слава на віки віків. Амінь.
Від Луки святого Євангелія читáння.
Лк. 93 зач. 18, 35-43.
35. В той час, як наближався Ісус до Єрихону, один сліпий сидів край дороги і просив милостині. 36. Почувши, що народ іде мимо, він спитався, що б воно могло бути. 37. Йому сказали, що то Ісус Назарянин проходить. 38. Він став голосно кричати:
– Ісусе, сину Давидів, змилуйся надо мною!
39. А ті, що йшли попереду, зупиняли його, щоб замовчав, та він ще дужче кричав: Сину Давидів, змилуйсь надо мною!
40. Ісус зупинився й велів привести його до себе. Коли той наблизився до нього, спитав:
41. – Що хочеш, щоб я зробив тобі?
42. – Господи, – сказав той, – щоб я прозрів! Ісус сказав до нього:
– Прозри! Віра твоя спасла тебе.
43. І вмить прозрів той і пішов за Ісусом, славлячи Бога. Ввесь народ, бачачи те, воздав хвалу Богові.
Від Луки святого Євангелія читáння.
Лк. 24 зач. 6, 17-23.
17. В той час став Ісус на рівнім місці; була там велика сила його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону. 18. Вони прийшли слухати його й оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись. 19. Увесь народ намагався його торкнутися, бо сила виходила з нього й усіх оздоровляла.
20. Тоді він, звівши на своїх учнів очі, почав казати:
Блаженні вбогі,
бо ваше царство Боже.
21. Блаженні голодні нині,
бо ви насититеся.
Блаженні, що плачете нині,
бо будете сміятись.
22. Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть як безчесне ваше ім’я Сина чоловічого ради. 23. Радійте того дня й веселіться, бо ваша нагорода велика на небі.
Лк. 6, 20-21: “Блаженні вбогі, бо ваше царство Боже. Блаженні голодні нині, бо ви насититеся. Блаженні, що плачете нині, бо будете сміятись”.
Є люди, які постійно перебувають на краю. Це не обов’язково нужденні лише фінансово. Часто духовна нужденність є вирішальнішою, аніж якісь життєві негаразди. Бо тоді людина втрачає цікавість до життя. Не знаходить у собі сили, щоб піднятися і виправити ситуацію. Не може зробити над собою зусилля, щоб звернути з хибного шляху.
Кожним із нас опікується Господь. Кожен має шанс на достойне життя. Право на те, щоб відчувати власну гідність. Та через нас Бог теж діє. Інколи достатньо мінімальної підтримки, уваги для того, щоб людина повірила в себе і змінила своє життя
