14. (13) БЕЗБОЖНІ ЛЮДИ
- Провідникові хору. Давида.Каже безумний у своїм серці: “Немає Бога!” Зіпсувалися, мерзоту коять; нема нікого, хто добро чинив би.
- Господь із неба споглядає на синів людських, щоб подивитись, чи є розумний, що шукає Бога.
- Всі відвернулися загалом і зледащіли; нема нікого, хто добро чинив би, нема ані одного.
- Невже не схаменуться всі ті лиходії, що поїдають мій народ, наче б то хліб їли? Вони Господа не призивають,
- тим і дрижатимуть від страху, бо Бог – із родом справедливих.
- Над замислом убогого ви хочете сміятись, проте Господь – його притулок.
- Коли б то вже прийшло з Сіону Ізраїля спасіння! Коли Господь поверне долю свого люду, зрадіє Яків, утішиться Ізраїль!
—-
Наші гріхи віддаляють нас від Бога. Ми так іноді живемо, наче все і всі підконтрольні нам.
Насправді ж навіть волосина з голови не впаде і не виросте без Божої волі.
Хто відкидає Бога, той чинить як божевільний. А ми це робимо з кожним новим гріхом, живучи на власний розсуд.
Мудрість життя на землі – щодня, щохвилини бути думками і серцем із Творцем, доручати Йому себе і довіряти.
