Псалом 16
Вислухай, Господи, справедливу мою справу, почуй моє благання,* прихили вухо до мольби моєї з уст нелукавих.
Від тебе має вийти моє слушне право;* очі твої нехай бачать правду.
Як вивідаєш моє серце, навідаєшся вночі до мене, вогнем мене випробуєш,* несправедливости в мені не знайдеш.
Уста мої не согрішили людським робом;* за словом уст твоїх я зберіг путь закону.
Стопи мої твердо тримаються твоєї стежки,* і ноги мої не спіткнулись.
До тебе я взиваю, бо ти вислухуєш мене, Боже;* нахили до мене своє вухо, вислухай моє слово.
Яви твою предивну милість,* ти, що від ворогів рятуєш тих, що прибігають під твою десницю.
Хорони мене, як зіницю ока,* сховай мене в тіні крил твоїх, від грішників, які на мене насідають.
Вороги мої люті довкола мене обсіли,* замкнули жирне своє серце, устами згорда промовляють.
Ось вони на кожнім кроці мене обступили,* тільки й чигають, щоб мене на землю повалити.
Неначе лев, який на здобич зазіхає,* як те левеня, що засідає у сховку.
Встань, Господи, йди на нього, повали його;* врятуй мечем від грішника мою душу;
Від смертних, Господи, рукою твоєю,* від людей, яких доля − життя дочасне, яких живіт ти наповняєш достатками своїми.
Ними насичуються їхні діти,* а рештки лишають своїм немовлятам.
А я в моїй правді твоє лице побачу* і, проснувшися, насичусь твоїм видом.
Псалом 16: “Хорони мене, як зіницю ока, сховай мене в тіні крил твоїх, від грішників, які на мене насідають.”
Ми живемо в час особливого випробування нашої віри.
Коли наші молитви набувають абсолютно нового значення.
Коли кожне слово, промовлене до Господа, відлунює в нашому серці найсильнішою надією.
Ми живемо в час особливої близькості до Бога.
Коли точно знаємо, що лише завдяки своїй вірі, що Він провадить, знаходимо сили йти далі.
Ми живемо в час, коли так багато сказаного колись набуло такого глибинного змісту тепер.
