До Филип’ян послання святого апостола Павла читáння.
Флп. 247 зач.; 4, 4-9.
4. Браття, радуйтеся завжди у Господі; знову кажу: радуйтеся. 5. Хай ваша ввічливість буде всім людям відома. Господь близько. 6. Ні про що не журіться, але в усьому виявляйте Богові ваші прохання молитвою й благанням з подякою. 7. І мир Божий, що вищий над усякий ум, берегтиме серця й думки ваші у Христі Ісусі.
8. Наостанку, брати, усе, що правдиве, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що гідне хвали, коли яка чеснота чи яка похвала – про те думайте. 9. Чого ви навчилися, що прийняли, що почули та бачили в мені – те чиніте, і Бог миру буде з вами.
Від Йоана святого Євангелія читáння.
Йо. 41 зач. 12, 1-18.
1. Шість днів перед Пасхою прибув Ісус у Витанію, де був Лазар, який був помер і якого воскресив Ісус. 2. Там отже, справили йому вечерю, і Марта услуговувала. І Лазар був один з тих, які сіли з ним до столу. 3. Марія взяла літру мира з щирого нарду, вельми дорогоцінного, помазала ноги Ісуса й обтерла їх своїм волоссям; і наповнився дім пахощами мира. 4. Каже тоді один з його учнів, Юда Іскаріот, що мав його зрадити:
5. – Чому не продано це миро за триста динаріїв і не роздано бідним?
6. Сказав він так не тому, що піклувався про бідних, але тому, що був злодій; він мав при собі калиту і крав те, що туди кидали. 7. Ісус промовив:
– Лишіть її. Вона зберегла те миро на день мого похорону. 8. Бідних маєте з собою завжди, мене ж не маєте завжди.
9. Тим часом багато юдеїв дізналися, що він там, і зійшлися не тільки Ісуса ради, але також щоб Лазаря побачити, якого він воскресив з мертвих. 10. Тоді первосвященики змовилися і Лазара вбити, 11. бо численні юдеї лишили їх через нього й увірували в Ісуса.
12. На другий день сила людей, які прийшли на свято, почули, що Ісус іде в Єрусалим, 13. і взяли пальмове гілля й вийшли йому назустріч з окликами:
– Осанна! Благословен грядий в ім’я Господнє, цар Ізраїлів! 14. І найшовши осля, Ісус сів на нього, як написано:
15. Не бійся, дочко Сіону,
ось іде твій цар
верхи на жереб’яті ослиці.
16. Цього не збагнули його учні спершу, але коли Ісус прославився, вони згадали, що це було написано про нього і що таке вчинено йому. 17. Та й народ, що був при ньому, коли він був викликав Лазара з гробу й воскресив його з мертвих, свідчив про те. 18. Тому й народ вийшов йому назустріч, бо довідався, що він учинив те чудо.
Филип’ян 4:4-5: “Господь близько!“
“Де Ти, Господи?!” – ці слова, мабуть, найчастіше звучали за ці понад пів сотні днів, коли нашу країну роздирають вороги, коли вони витоптують усі християнські цінності, коли вони винищують людські життя.
“Де Ти, Господи?!” – так розбивається віра, бачачи дикунства і несправедливість, жорстокість і звірства ворожої навали.
“Де Ти, Господи?!” – останній крик перед вічним занімінням…
Присутність Господа ми вимірюємо людським розумінням і по-людськи потребуємо, щоб був біля нас, в тих обставинах і в той час, коли найбільше страждаємо.
Бог став людиною і пройшов через найбільші страждання, відчувши на собі жорстокість, на яку здатна людина.
Нині переходимо в Страсний тиждень – час, коли вшановуємо найбільші страсті та смерть Ісуса Христа. Зупинімося, щоб осмислити, як далеко людина віддаляється від Бога, коли так бездумно чинить зло і приносить страждання іншим.
Пригадаймо стан нашого Господа після молитви на Оливній горі перед зрадою “Повний скорботи та тривоги, ще пильніш молився, а піт його став, мов каплі крови, що падали на землю” (Луки 22:44). Такий зболений і сповнений скорботи Господь сьогодні поруч із кожним…
