Псалом 62
Боже, ти Бог мій!* Тебе шукаю пильно.
Тебе душа моя прагне,* тебе бажає тіло моє в землі сухій, спраглій і безводній.
Отак і я у святині тебе виглядаю:* побачити силу твою й твою славу.
Бо твоя милість ліпша від життя,* уста мої славитимуть тебе.
Отак буду тебе хвалити поки життя мого,* у твоїм імені здійматиму мої руки.
Душа моя насититься, немов туком та оливою,* уста мої веселим голосом хвалитимуть тебе.
Коли згадаю на моїй постелі тебе,* під час нічних чувань розмишлятиму про тебе.
Бо ти прийшов мені на допомогу,* і в тіні крил твоїх я ликуватиму.
Душа моя до тебе лине,* мене підтримує твоя правиця.
Ті ж, які чигають на мою душу,* зійдуть у безодні підземні.
Їх віддадуть мечеві на поталу,* вони шакалів здобиччю стануть.
А цар возвеселиться в Бозі, хвалитиметься кожен, хто ним клянеться,* уста бо тих, що неправду кажуть, будуть закриті.
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Псалом 62: “Боже, ти Бог мій! Тебе шукаю пильно”
Ми постійно перебуваємо в пошуку Бога. Цей стан для нас, людей, – перманентний. Хочемо того, чи ні, та саме пошук штовхає нас до змін – у собі, у своєму житті, у напрямках руху.
Так, іноді, коли зосереджуємося на своїх повсякденних клопотах, забуваємо, що шукали Його і не просто задля пошуку, а тому, що це природно – хотіти бути з Творцем.
Ми шукаємо Бога, щоб знати, що маємо тверду основу тут і певність, що будемо врятовані поза межею свого тілесного життя.
