Діянь святих апостолів читáння.
Ді. 34 зач.; 14, 6-18.
6. В тих днях Павло й Варнава втекли в міста Лікаонії, Лістру та Дербу й околиці, 7. і там звіщали євангеліє.
8. У Лістрі сидів один чоловік, недужий на ноги, кульгавий від утроби матері своєї, який не ходив ніколи. 9. Він слухав, як Павло говорив. Той, глянувши на нього пильно і побачивши, що він мав віру, щоб спастися, 10. сказав сильним голосом:
– Устань на ноги просто!
Той скочив і почав ходити. 11. Як же народ побачив, що Павло зробив, підняв голос, гукаючи по-лікаонськи:
– Боги в людській подобі зійшли до нас.
12. І назвали Варнаву Зевсом, а Павла – Гермесом, бо цей мав провід слова. 13. І от жрець Зевса, що перед містом, привів до брами биків з вінками й хотів разом з народом принести жертву. 14. Довідавшись про це, апостоли Варнава та Павло роздерли на собі одежу й кинулись між народ, кричачи:
15. – Люди добрі, що робите? Таж і ми такі самі, як ви, люди, проповідуємо вам, щоб ви від цих марнот навернулись до живого Бога, який сотворив небо й землю, і море, і все, що є в них, 16. який за минулих поколінь дозволяв усім народам ходити своїми шляхами, 17. хоч і не лишив себе без усякого свідоцтва, творячи добро, даючи вам з неба дощ та врожайні пори, сповняючи харчами й радощами серця наші.
18. Таке кажучи, ледве народ спинили, щоб не приносили їм жертви.
Від Йоана святого Євангелія читáння.
Йо. 29 зач. 8, 12-20.
12. Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли:
– Я – світло світу. Хто йде за мною, не буде в темряві блукати, а буде мати світло життя.
13. І мовили до нього фарисеї:
– Ти свідчиш сам про себе: твоє свідоцтво недостовірне.
14. Ісус відповів їм:
– Хоч я й свідчу сам про себе, свідоцтво моє достовірне, бо я знаю, звідкіль я прийшов і куди йду; ви ж не знаєте, звідкіля приходжу і куди йду. 15. Ви судите по тілу; я не суджу нікого. 16. І коли я суджу, суд мій правдивий, бо я не сам, але я і Отець, який послав мене. 17. Таж і в законі вашім написано, що свідчення двох свідків достовірне. 18. Я свідчу про себе самого, і Отець, який послав мене, свідчить про мене.
19. Тоді вони йому сказали:
–Де твій Отець?
Ісус відповів:
– Ні мене ви не знаєте, ні Отця мого. Якби ви мене знали, може б і Отця мого знали.
20. Він промовив ті слова біля скарбоні, коли навчав у храмі. І ніхто його не схопив, бо не прийшла іще його година.
Йоана 8, 12: “Я – світло світу. Хто йде за мною, не буде в темряві блукати, а буде мати світло життя”.
Яким би не був досвідченим водій, він потребує розмітки на дорогах, визначених правил, яких повинен дотримуватися сам і ті, хто їдуть теж, бо інакше не буде безпечним шлях для нікого.
Який би ми не мали життєвий досвід, ми потребуємо орієнтирів, які допоможуть нам розрізнити, що добре, а що зле. І Бог дбає про це повсякчас. Ми не мусимо здогадуватися, бо чітко знаємо, що гріх веде до загибелі, а праведність – до спасіння.
І якщо ми живемо з Богом, за Його законами, то ніколи не будемо блукати, не будемо йти навпомацки, а навпаки, маємо добре окреслену і освітлену дорогу до спасіння.
